Розробка нової алкогольної політики Росії

УДК663.2 / .5

В.М. Кисельов, О.В. Коркачева

Розробка нової алкогольної політики Росії

Досліджено стан перспективи розвитку алкогольного ринку Росії в розрізі його впливу на показники рівня життя населення. Результати аналізу дозволяють сформулювати висновок про неадекватність національної алкогольної політики та необхідності її термінової модернізації відповідно до накопиченим досвідом зарубіжних країн у вирішенні даної соціальної проблеми.

Алкогольний ринок Росії, горілка, алкоголізм, смертність, алкогольна політика.

Увага вчених до негативних наслідків надмірного споживання алкогольних напоїв значно зросла за останні 30 років, причому не тільки в Росії, але також і в багатьох регіонах світу. Ця увага супроводжується неухильним зростанням рівня світового споживання різних алкогольних напоїв і накопичення відповідних цього рівня соціальних проблем. Інтерес дослідників до соціального контексту даної проблеми зростає з огляду на збиткового впливу на рівень життя і здоров'я суспільства етилового спирту, що є правомірним наслідком вживання алкогольних напоїв.

Складність даної соціальної проблеми і пильна увага до неї держави полягає також і в тому, що алкоголізм приносить шкоду життю і здоров'ю не тільки на самого споживача алкогольних напоїв, а й роблять значний негативний вплив на оточуючих його людей, сім'ю, суспільства в цілому. У зв'язку з цим питання, пов'язані з розробкою адекватної алкогольної політики країни, є актуальними і рішення цих питань безпосередньо визначає реалістичність поставленої перед російським суспільством завдання поліпшення якості життя.

Під терміном «алкогольна політика» позначимо - мета, завдання та комплекс заходів, спрямованих на контроль торгового пропозиції щодо алкогольних напоїв та вплив на споживчий попит. Алкогольна політика включає освітні і лікувально-профілактичні програми, державний контроль за вживанням алкогольних напоїв, розробку стратегії держави щодо зниження шкоди від їх зловживання. Таким чином, алкогольна політика має на увазі координацію зусиль уряду, як з точки зору громадського здоров'я, так і з точки зору економічної вигоди всіх учасників алкогольного ринку - держави, товаровиробників, продавців і споживачів.

Росія в числі інших країн відіграє значну роль в світовому виробництві, торгівлі і споживання алкогольних напоїв; в той же час разом з ними відчуває важкий тягар соціальних і економічних проблем, пов'язаних з алкоголем.

В основі алкогольної політики сучасної Росії покладено застарілий міф, нав'язаний ЗМІ, про те, що головна причина смертей, викликаних отруєннями алкоголем, пояснюється вживанням низькоякісних і нелегально вироблених алкогольних напоїв. У зв'язку з цим непорушною завданням органів Росспоживнагляду є виявлення алкогольних сурогатів для щодо вільного ходіння по споживчому ринку легальних, а, з цієї причини і безпечних алкогольних напоїв. Автори даної статті здійснили спробу розібратися в справедливості такої алкогольної політики.

За даними Росстату щорічно від «... випадкових отруєнь алкоголем ...» помирає понад 40 тис. Чоловік. І ці цифри ЗМІ видаються за наслідки вживання сурогатів горілки. Погодитися з такою думкою аж ніяк не можна. Для аргументування такої заяви проаналізуємо методику отримання такого роду даних [12].

Визначимо, що дані Росстату про смертність населення від випадкових отруєнь алкоголем базуються на звітах Бюро судово-медичної експертизи за графою «отруєння алкоголем і його сурогатами». Статистика ця ведеться на підставі медичного висновку на кшталт отруйної речовини. Посмертний діагноз ставиться на підставі виявлення методом газової хроматографії кількості, а частіше - факту присутності етилового спирту в біологічних рідинах померлої людини [9,10].

Діагностика такого роду не дозволяє розпізнати - чим конкретно отруївся чоловік: високоякісною горілкою, придбаної в магазині, або її низькоякісним сурогатом, виробленим підпільно. Безперечно одне - всі ці 40 тисяч чоловік в рік труяться одним і тим же речовиною - це етиловий спиртом. Ясно й інше - за багато років російська держава так і не змогло вирішити актуальну як в минулому і в даний час проблему наслідків споживання алкогольних напоїв населенням Росії [1,4,5,6,7]. Так, за даними того ж Росстату, істотний внесок вносить алкоголь в жахливу статистику російських ДТП, що призводять майже до 600 тис. Смертей щорічно, в більшості випадків людей працездатного віку [11]. Ця статистика не базується на міфах, вона відображає реальну катастрофу Росії, викликану неадекватною алкогольної політикою

Автори вважають за можливе висвітлити деякі соціально-економічні аспекти, які, на нашу думку можуть скласти основу нової парадигми алкогольної політики Росії.

Згідно з оцінками фахівців, 10% всього тягаря хвороб доводиться на частку захворювань, пов'язаних зі споживанням алкоголю. Алкоголь, як відомо, викликає фізичне звикання до спиртного, яке приводить людину до найстрашнішої соціальної проблеми нашого часу - алкоголізму. За даними за 2005 рік, в Росії було 2348567 зареєстрованих алкоголіків [10], тобто ок. 1,65% від загальної чисельності її населення. Це люди, хворі невиліковною недугою, який страшний для людства як сам по собі, так і тим, що провокує ряд специфічних захворювань: цирозу печінки, деяких видів раку, високого кров'яного тиску, інсульту, вроджених вад і багатьох інших захворювань.

Крім того, споживання алкоголю збільшує ризик виникнення багатьох соціальних проблем, таких як руйнування сім'ї, невиходи на роботу, низька продуктивність праці, фінансові труднощі, випадкові травми, дорожньо-транспортні пригоди, протиправні дії, насильство, вбивства і самогубства. Приблизна оцінка соціального збитку від вживання алкогольних напоїв для суспільства оцінюється Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) в різних державах на рівні 2-3% від валового національного продукту [13].

Проблема, що стоїть перед Росією не нова. Вона давно і уважно досліджується вченими різних країн. Один з найбільш значущих аспектів цієї проблеми - залежність між фортецею найбільш популярного виду алкогольного напою і смертністю чоловіків у віці 40-59 років досліджений в країнах Східної Європи спеціальним комітетом UNICEF (ВООЗ). На підставі цього масштабного дослідження необхідно відзначити, що смертність населення країни носить епідемічний характер і розвивається в міру доступності алкогольних напоїв (фізичної або економічної) при відсутності серйозних стримуючих факторів, якими можуть бути не тільки релігійні заборони (як в мусульманських країнах), але також і продумана адекватна обмежувальна політика держави. Кореляційно-регресійний аналіз даних демонструє, що між розглянутими показниками немає вираженої взаємозв'язку (коеф. Парної кореляції дорівнює 0,02), проте, дослідження однорідності масивів (коеф. Ковариации = 0,4) свідчить про те, що ці показники все-таки належать одному безлічі. Ця обставина пояснює, чому в різних країнах при однаково високому рівні споживання середньодушового споживання алкоголю відзначається різний рівень смертності чоловіків у віці 40-59 років. Відзначимо, що в цьому віці смерть чоловіків не є типовою і, на думку експертів ВООЗ, саме цей показник є індикатором наслідків алкоголізації цивільного населення країни [2,13].

Разом з тим, проведений нами аналіз іншого аспекту цитованого дослідження показує, що при однаково високому рівні споживання алкоголю чоловіками у віці 40-59 років (понад 8 л етилового спирту на людину в рік) рівень смертності (в розрахунку на 1000 чол.) Знаходиться в очевидною кореляційної зв'язку (коеф. парної кореляції r2 = 0,85) з фортецею домінуючого в даній країні напою. Діаграма, складена нами на підставі зазначеної залежності, наведена на малюнку 1, з якої видно, що показник смертності в Чехії, де найбільш популярним національним напоєм є пиво, в 2,4 рази нижче, ніж в Росії, Україні, Білорусії, де в якості національного напою виступає горілка.

Відповідно до малюнком 1, функція, адекватно описує (коеф. Апроксимації R² = 0,75) залежність показника смертності чоловіків у віці 40-59 років від фортеці національного напою, вираженого в балах (1 бал - слабкі, такі як пиво .... 5 балів - міцні, такі як горілка) може бути описана логарифмічною функцією, що відповідає формулі 1:

(1)

Як випливає з формули 1, залежність між аналізованими показниками є прямо пропорційною (коеф. Парної кореляції r2 = 0,82) і логарифмічною, тобто при зростанні фортеці національного напою в арифметичній прогресії, показник смертності - зростає в геометричній.

Іншим показником, що характеризує вплив вмісту алкоголю в найбільш популярних спиртних напоях різних країн, є різниця між тривалістю життя жінок і чоловіків [5].

Так, в мусульманських країнах, в яких національні напої не містять алкоголю, ця різниця становить чотири-п'ять років. У країнах так званого «пивного пояса» (термін проф. К. Брофосса [3]) цей розрив в середньому дорівнює шести років. У промислово розвинених країнах "винного поясу" середній розрив між чоловічою і жіночою тривалістю життя дорівнює восьми років.

Не дивлячись на те, що в ряді країн (Португалія, Ірландія, Чехія, Франція, Німеччина, Австрія) також як і в Росії, спостерігається високий рівень середньодушового споживання алкоголю, на відміну від російських умов, в них не спостерігається високий рівень смертності чоловіків у віці 40-59 років. Серед країн «винного пояса» найбільш великий розрив в Угорщині, де міцні алкогольні напої, хоч і в меншому ступені, ніж вино, все-таки досить популярні серед населення.

Найбільший розрив між тривалістю життя жінок і чоловіків спостерігається в країнах «горілчаного поясу» - 10 років, а лідерство серед них має Росія - 14 років. У країнах "північного" типу (Фінляндія, Швеція, Норвегія, прибалтійські держави, Польща, Росія, Україна і Білорусія) споживання алкогольних напоїв більш рідкісне, але, в основному міцних. Це також підтверджує наше твердження про те, що чим вищий вміст алкоголю в домінуючому для даної країни напої, тим більше негативний вплив такий напій надає на здоров'я при споживанні в значних кількостях. Споживання алкоголю в цих країнах, зазвичай супроводжується важкою інтоксикацією і агресивною поведінкою, викликає негативну реакцію суспільства і змушує виробляти більш жорстку національну алкогольну політику.

На всеросійській конференції, присвяченій розробці державної «Концепції алкогольної політики Росії», скликаній з ініціативи державної Думи РФ, прозвучало єдина думка про те, що необхідно на державному рівні всіляко пропагувати тверезий спосіб життя і боротися з поширенням алкоголізму в молодіжному середовищі.

Досвід антиалкогольних кампаній, що проводяться урядом країни в двадцятих і вісімдесятих роках XX століття важко назвати успішним, хоч вони і принесли помітне зниження смертності. Навіть вимушена пауза в споживанні молдавських вин і коньяків, надана головним лікарем РФ Г.Г. Онищенко в 2006 р, дала позитивний ефект у вигляді зсуву споживчого уваги на користь слабоалкогольних напоїв.

Провал широкомасштабних антиалкогольних компаній криється не стільки в історичній містики: обидві антиалкогольні кампанії закінчилися крахом російської держави, скільки в неправомірності їх сценаріїв. Так, наприклад, остання з новітньої історії кампанія, названа в народі «Горбачовської», була проведена вкрай нерозумно. На нашу думку в ній була закладена принципова системна помилка. Так, керівники країни повели не просто боротьбу з алкоголізацією населення, вони поставили собі за мету викорінення пияцтва як проблеми і остаточного її дозволу.

Іншою причиною невдач алкогольної політики Росії можна назвати відсутність цілісної та реалістичної стратегії дій держави щодо вирішення зазначених проблем виробництва і споживання алкоголю.

Якими б благими не були цілі, яка затверджується зверху тотальної боротьби з пияцтвом і спроби остаточного рішення алкогольного питання для Росії, - це ще одна спроба знайти в безмежному океані життя «місто сонця». Такі шляху утвердження нового порядку в реальності бажаного результату не принесуть. На нашу думку для вирішення великих соціальних завдань сучасної Росії повинні бути застосовані високоефективні технології проектного менеджменту та сучасні інструменти маркетингу.

Для того щоб коректно вирішувати соціальну проблему, доцільно розібратися в її суті. З урахуванням відмінностей в глибині соціальних і медичних аспектів наслідки вживання різних типів алкогольних напоїв (ніж «міцніше» напої, тим важче наслідки), нами детально вивчена сучасна модель споживання алкогольних напоїв.

У Росії історично сформувалася нераціональна з точки зору якості життя, структура споживання алкогольних напітков.В структурі споживання міцні алкогольні напої (горілка, коньяк і ін.) Складають в середньому 51,8%, причому для жінок (в середньому) - 55,5% , для чоловіків - 75,7%. Відзначимо, що чим старше вік опитуваних респондентів, тим більше люди схильні вживати міцні алкогольні напої. Таким чином, нами отримано підтвердження того факту, що причину високого рівня смертності росіян слід шукати не тільки в загальній кількості алкогольних напоїв в перерахунку на чистий алкоголь. Це, само по собі, не є визначальним фактором для розвитку даної соціальної проблеми. Ключовим же фактором нераціональності національної моделі споживання алкоголю, на нашу думку, є висока частка в споживаних напоях міцних алкогольних напоїв. У цьому, ймовірно, проявляється «північний» стиль споживання алкоголю. Разом з тим, у формуванні такої національної моделі беруть участь, безумовно, соціальні, економічні та культурні чинники [11].

З великою часткою впевненості можемо стверджувати, що якби росіяни стали пити менше «міцні» алкогольні напої, наприклад, у вигляді пива або вина, то навіть при такому ж річному обсязі споживаного етилового спирту, як і зараз, смертність в Росії могла б бути істотно нижче.

Дослідивши динаміку аналізованого показника ретроспективою в 25 років, відзначимо, що переважна кількість країн світу за даний період скоротили середньодушове споживання алкоголю до 35% або залишили незмінним.

Країни «північного типу» споживання алкогольних напоїв: Великобританія, Ірландія, Ісландія в зазначений період нарощують споживання, Норвегія залишається на місці, а Данія і Швеція споживання алкоголю скорочують. Особливих успіхів досягла Швеція: споживання скоротилося з 8 до 6 л. При цьому шведський уряд серйозно вплинуло на структуру споживання - переконало своїх громадян з міцних алкогольних напоїв перейти на вина і пиво [2,3].

Цікавий і приклад Фінляндії. До 1988 року споживання алкоголю в цій країні росло вражаючими темпами. Наляканий високим значенням показників смертності та пияцтва держава ввела підвищені акцизи і обмежило торгівлю міцними алкогольними напоями у вихідні та святкові дні. Однак крім жорстких заходів уряд вжив і інші зусилля - стали активно розвивати масовий спорт і туризм, ввели в моду «північну ходьбу» - спеціальний вид спорту для немолодих громадян, стали привчати споживачів до хорошим винам. В результаті вже через п'ять років середньодушове споживання алкоголю знизилося відразу на один літр на рік, зменшилися смертність, серцево-судинна захворюваність і темпи зростання алкоголізму. Однак, після вступу в 1995 році в Євросоюз, уряд змушений був пом'якшити національну алкогольну політику, зокрема, зняти заборону на імпорт алкогольних напоїв, знизити ставки акцизів і ін. Результат не змусив себе чекати - вже через 10 років фіни випивали майже 12 л в рік на людину [2].

Країни, які застосовують «південний тип» споживання алкогольних напоїв: Італія, Іспанія, Франція, Португалія, Греція, Австрія, Німеччина, активно знижують споживання алкоголю і домоглися в цій боротьбі вражаючих результатів. Лідирує в цьому процесі Франція, зменшивши кількість випитого за рік алкоголю майже вдвічі - з 22,5 до 12,2 л.

Росія в рейтингу зростання середньодушового споживання алкоголю за останні 25 років стала безумовним лідером - приріст склав більше 170%. Відзначимо, що в Стародавній Русі не було міцних алкогольних напоїв, русичі пили, виключно, слабоалкогольні мед і пиво, та й то тільки на бенкетах і під рясну закуску, пісні та танці. Це означає, що не було і т.зв. «Північного типу» споживання алкоголю, який зараз фахівці називають головною російської бідою. У формуванні цих традицій активно брало участь саме російська держава: поява на Русі горілки в ХV столітті пов'язують з централізацією князівської влади і, відповідно, з необхідністю забезпечення нових джерел її доходів.

Спеціальне дослідження по вивченню стану аналізованої проблеми в країнах, що розвивалися в недавньому минулому в складі СРСР, переконує в силі традицій споживання алкоголю «північного типу». Як показують результати спеціального дослідження ВООЗ з даного питання, що стосуються як офіційної, так і неофіційної статистики, лідером серед колишніх сусідів по СРСР з дуже великим відривом від інших країн виступає Молдова (25, 9 л.ч.а. в рік). Росія в цьому рейтингу займає тільки четверте місце, поступившись країнам Балтії - Литві та Латвії (17, 2 і 16,3 л.ч.а. в рік, відповідно). Естонія (14, 9 л.ч.а. в рік) слід безпосередньо за Росією, обігнавши Білорусію і Україну (13, 0 і 12,4 л.ч.а. в рік, відповідно). Таким чином, колишні сусіди об'єднані однією і тією ж бідою - підвищеним рівнем алкоголізації населення. Отже, і вирішувати таку міжнаціональну проблему доцільно також спільно.

Необхідно відзначити, що Литва, у якій показник споживання чистого алкоголю відповідно до малюнком 3, перевищує за своїм значенням аналогічний показник для Росії на 11% (17, 2 і 15,5 л. / Чол. / Рік, відповідно), має інше співвідношення обсягу споживаного алкоголю з пивом і міцними алкогольними напоями (52, 9: 47,1), що позитивно відбилося на показнику смертності чоловіків у віці 40-59 років-значення цього показника для Литви становить 13 випадків на 1000 чол. проти 21 випадку для Росії. Аналогічні висновки можна зробити також і щодо Чехії, у якій значення середньодушового споживання алкоголю (відповідно до малюнком 2.8) перевищує російські показники також на 11% при співвідношенні чистого алкоголю, спожитого з пивом і міцними напоями, рівному 68,1: 31,9 . При цьому значення показника смертності чоловіків у віці 40-59 років становить 9 випадків на 1000 чол.

На підставі наведених даних в рамках обговорюваної соціальної проблеми можна зробити два суттєвих висновки: між показниками частки міцних алкогольних напоїв в сумарній кількості середньодушового споживання чистого алкоголю в країні і смертністю чоловіків у віці 40-59 років є прямий кореляційний зв'язок (коеф. Парної кореляції 0, 96); сучасна російська модель споживання алкогольних напоїв є ірраціональною.

Для вивчення динамічності зазначеної ірраціональності російської моделі споживання алкогольних напоїв в рамках дослідження зазначеної соціальної проблеми проведено ретроспективний аналіз глибиною 50 років. Результати цього аналізу показують, що сучасний стан обговорюваної моделі є типовим для Росії протягом усього аналізованого періоду.

Одночасно зазначимо, що частка міцних алкогольних напоїв в сумарній кількості середньодушового споживання чистого алкоголю населенням Росії має виражену тенденцію до зниження. При цьому середнє значення аналізованого показника за аналізований період часу становить 62,7% (проти 54,6% в даний час), маючи історичний максимум 79,0-79,1% в період масового зубожіння населення Росії в 1993-1994 рр., коли рівень реальних доходів становив лише 1/3 від сучасного значення даного показника. Для зазначеного періоду характерна також і величина показника тривалості життя, яка становила в той час для чоловіків 57,5 ​​років, а для жінок 71 рік, демонструючи свій історичний мінімум. У зв'язку з цим необхідно також зауважити, що, за даними експертів ВООЗ, існує виражений взаємозв'язок між показниками рівня доходів населення і часткою міцних алкогольних напоїв в сумарному обсязі середньодушового споживання чистого алкоголю в країні [2,13].

Важливий аспект адекватності алкогольної політики Росії, на нашу думку, можна побачити при глибокому аналізі накопиченого досвіду боротьби з цією соціальною проблемою в зарубіжних країнах. Такий аналіз переконує, що правильно сформована роздрібна ціна національного алкогольного напою знижує тягар наслідків, пов'язаних з алкоголізмом населення [2,13].

Порівнюючи вартість горілки з вартістю міцних національних алкогольних напоїв, відзначимо, що в Росії пляшка горілки (0, 75 л) коштує в даний час приблизно $ 2,5, то в Швеції той же обсяг міцних алкогольних напоїв обходиться в $ 23, у Фінляндії - в $ 21 , 2, а в Норвегії - в $ 32. Економічна доступність горілки в нашій країні просто безпрецедентна.

Питання про ціну горілки є історичним, оскільки історичні віхи Росії найчастіше пов'язані не тільки з найбільшими геополітичними проектами, але і з ціною на пляшку горілки. Так, ціна на пляшку горілки в радянські роки (тридцять років тому) Росії становила, як відомо, 3,62 руб., В той час як мінімальна заробітна плата - 70 руб., А середня - 125 руб. у місяць. Неважко підрахувати, що співвідношення вартості 1 пляшки горілки до місячної заробітної плати становило в той час 1:19 (мінімальне) і 1:35 (середнє). В даний час МРОТ становить (з 01.01.2009 р) 4330 руб., Середня заробітна плата - 13810 руб. (Росстат, червень 2008 року), а мінімальна роздрібна ціна пляшки горілки -80 руб. (01 .01.2009 р). Таким чином, аналізоване співвідношення в даний час складає 1:54 (мінімальне) і 1: 173 (середнє). Результати наведених обчислень показують, що за тридцять років розвитку Російського суспільства економічна доступність горілки виросла мінімум в 3 рази, а в середньому - в 5 разів. Це відбивається, як вказувалося раніше, на стан здоров'я нації.

У перерахунку на чистий спирт алкогольний відсоток в горілці в умовах сучасної Росії коштує в середньому в 2 рази дешевше, ніж в пиві і в 4 рази дешевше, ніж у вині. Можливо, ця обставина визначається історична популярність горілки, як споконвічно російського напою.

Дуже сильно подешевшала горілка і по відношенню до споживчому кошику. Виходячи з цін Держкомстату 1987 года, закуска до горілки обійшлася б тоді не більше ніж в півтора рубля, в той час як сама горілка коштувала десять рублів, тобто співвідношення закуска: горілка становило 1: 6,6. В даний час закуска буде коштувати вже 115 рублів, а горілка - 80 рублів, тобто аналізоване співвідношення складе 1: 0,7, тобто в 10 разів стала нижче ціна на горілку в порівнянні з споживчим кошиком.

У 2006-2008 рр. відбулося суттєве підвищення вартості зерна, що призвело до зростання цін на харчовий спирт на 15-25%. Так як вартість спирту відбивається на собівартості горілки (10, 40 руб. За 0,5 л горілки), то підстави для істотної зміни аналізованого показника економічної доступності горілки не прогнозується найближчим часом. Крім цього з кінця 2006 р державне підприємство Росспиртпром приступило до випуску, так званої, народної горілки високої якості за мінімальною ціною (60 руб. В роздрібному продажі за 1 пляшку в 2006 р і 80 крб.- в 2009 р).

Своє рішення державні чиновники аргументують бажанням «обвалити» ринок нелегальної горілки і вберегти споживачів від фальсифікованої. Однак, мінімізація горілчаної ціни, як показано вище, знижує економічний бар'єр доступності горілки широким верствам населення і, як наслідок, підвищує попит на неї і збільшує драматизм даної соціальної проблеми. Це, в свою чергу, підтверджує відсутність в Росії адекватної державної алкогольної політики.

В рамках досліджуваного питання проведено спеціальне дослідження динаміки роздрібної ціни на горілку в порівнянні з аналогічним показником для хліба, не менш важливого для російських споживачів. Дослідження регіонального ринку проведено на прикладі м Кемерово в період 2002-2008 рр. Всі ціни фіксувалися в середині грудня кожного року. Як товарів-індикаторів використовувалися одні і ті ж товарні артикули масового попиту. За аналізовані сім років приріст роздрібної ціни на горілку масового попиту склав 124%. В цей час приріст цін на хліб масового попиту - 230%, тобто в 1,8 рази більше. Динаміка зміни середньозваженої ціни на масовий тип пива на тому ж ринку (Кемерово) має приріст середньозваженої ціни в аналізований п'ятирічний період на 163,5%. Порівнюючи динаміку аналізованого показника для пива зі значеннями за аналогічний показник для горілки, слід зауважити, що за п'ятирічний період приріст цін на горілку масових сортів склав лише 72%, тобто в 2,3 рази темп зміни горілчаної ціни нижче пивний. Приріст ціни на хліб, реалізований в м Кемерово, за той же період склав 196%, що значно перевищує цінові зміни не тільки горілки, але і пива. Однак, цінові зміни масових типів пива в більшій мірі відповідають змінам цін на масовий тип хліба - різниця в темпах приросту становить 32,5% проти 124% у разі порівняння з горілкою.

Проведене дослідження горілчаного ринку переконливо підтвердило неадекватності державної алкогольної політики. На підставі наведених даних можна зробити висновок про те, що ринок пива, контрольований значною мірою глобальними товаровиробниками, змінюється в більшій мірі адекватно загальним економічним процесам національного характеру, ніж горілчаний ринок, регульований в більшій мірі самою державою.

список літератури

  1. Авагян, Е.Ю. Інструменти і методи державного регулювання товарного ринку алкогольної продукції / Авагян Ерік Юрійович: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.05: Економіка та управління народним хозяйством.- М. 2006.- 24 c.
  2. Алкоголь в Европес точки зору громадського здоров'я. Бюлетень алкогольного, наркотичного, Тютюнової Інформації (АНТИ) .- 2007.- №22.- 31 січня 2007 р
  3. Брофосс, К. Основні принципи алкогольної політики в Норвегії // Алкогольна політика в Росії і Норвегії. Москва - Осло.- 2000. - 327 с.
  4. Горячева, Н.В. Модель споживання алкоголю в Росії / Н.В. Горячева // Соціологічне журнал 2003.- №4.- С. 101-107
  5. Громов, А. Русский горілчаний хрест / А.Громов // Експерт. - 2006. - № 17. - С.10-17
  6. Демидов, А.В. Державне регулювання виробництва і обороту алкогольної продукції / Демидов Андрій Вікторович / Дис. ... канд. екон. наук: 08.00.05: Економіка та управління народним хозяйством.- М. 2003.- 185 c.
  7. Кисельова, Т.Ф. Формування технологічних і соціально значущих споживчих властивостей напоїв: теоретичні та практичні аспекти /Т.Ф. Кисельова, Кемерово: КемТІПП.- 2006. - 270 с.
  8. Нємцов, О.В. Якість статистичних показників смертності при отруєнні алкоголем в Росії / А.В. Нємцов // Громадське здоров'я і профілактика заболеваній.- 2004.- №2.- С. 19-28
  9. Потрібний, В.П. Аналіз ролі неякісних, фальсифікованих і сурогатних алкогольних напоїв у формуванні феномена високої алкогольної смертності в Російській Федерації / В.П. Потрібний // Алкогольна болезнь.- 2004.- №5.- С. 1-18
  10. Онищенко, Г.Г. Обсяг споживаного в Росії алкоголю знаходиться за межами добра і зла / Г.Г. Онищенко // НовгородІнформ.Ру // [Електронний ресурс] URL: http://allnw.ru/news/13707.- Додано 24.01.2007 р
  11. Халтуріна, Д.А. Алкогольна катастрофа і можливості державної політики в подоланні алкогольної надсмертності в Росії / Халтуріна Д. А., Коротаєв А. В.- М .: URSS.- 2008.- 376 с.
  12. Харченко, В. Гостра інтоксикація етиловим спиртом, а не його сурогатами - основна причина смертельних отруєнь алкоголем / В. Харченко, Н. Найдьонова, І. Буромский, М. Корякін і ін. В Росії // Наркологія.- 2005.- №10 .- с. 50-59
  13. Ősterberg, E. What are the most effective and costeffective interventions in alcohol control? Copenhagen, WHO Regional Office for Europe. E. Ősterberg. Health Evidence Network report // [Електронний ресурс] URL: http://www.euro.who.int/document/E82969.pdf.- Добавлено15.01.2004

ГОУ ВПО Кемеровський технологічний інститут

харчової промисловості,

650056, Росія, м Кемерово, бульвар Будівельників, 47

Тел. / Факс (3842) 74-42-32

The condition of prospect of development of the alcoholic market of Russia in a cut of its influence on indicators of a standard of living of the population is investigated. Results of the analysis allow to formulate a conclusion about inadequacy of a national alcoholic policy and necessity of its urgent modernization according to the saved up experience of foreign countries in the decision of the given social problem.

The Alcoholic Market of Russia, Vodka, Alcoholism, Death rate, The National Alcoholic Policy.

Кисельов Володимир Кисельов Володимир

Новости