Постійне забезпечення оптимального рівня ліквідності вимагає впровадження в банках науково обґрунтованої системи управління, яка базується на достовірності та репрезентативності даних аналізу поточної ситуації і сценаріїв її розвитку в майбутньому, можливості банку оперативно реагувати на зміну різних чинників, що впливають на ліквідність.

Для ефективного управління банки другого рівня повинні здійснювати аналіз ліквідності на основі тих методів, які враховують їх особливості з одночасною умовою дотримання економічних нормативів.

Проблемою дослідження методологічного інструментарію займалися такі вчені як Ю.С. Ребрик [1], І.В. Волошин [2], Т. Е. Кришталь [3], І.М. Парасій-Вергуненко [4], А.П. Жарковський [5], А.М. Герасимович [6] та інші. На сьогоднішній день відсутній єдиний класифікаційний підхід до систематизації методів аналізу ліквідності банку.

У роботах І.М. Парасій-Вергуненко [4], А.П. Жарковський [5] досліджується лише коефіцієнтний аналіз, при цьому не приділяється належна увага іншим методам. А.М. Герасимович [6] не розмежовує методи аналізу ліквідності та методи оцінки потреби банку в ліквідних коштах, що значно ускладнює систематизацію.

Дослідженням всього комплексу методів займалися Ю.С. Ребрик [1], І.В. Волошин [2], Т. Е. Кришталь [3], проте, в їх працях не розділяються методи аналізу ліквідності та методи аналізу ризику ліквідності. Таким чином, дане питання все ще залишається дискусійним. З огляду на це, пропонуємо класифікацію методів аналізу ліквідності банку з позиції різних економічних суб'єктів (рис. 1)

Аналіз ліквідності з позиції менеджера банку проводиться з використанням методів вертикального, горизонтального, порівняльного, факторного аналізу. У той же час для аналізу ризику ліквідності, крім перерахованих, додатково застосовують методи розривів ліквідності (gap-аналіз), вартісного аналізу (VaR), стрес-й бек-тестування.

Горизонтальний аналіз базується на вивченні динаміки показників, які характеризують ліквідність банку в часі. В процесі використання цієї системи розраховуються темпи зростання (приросту) окремих показників за певну кількість періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни.

Мал. 1. Класифікація методів аналізу ліквідності банку

Вертикальний аналіз заснований на структурному розподілі окремих показників і розрахунку питомої ваги кожної окремої складової. Ця система методів використовується для структурного аналізу активів і пасивів банку.

Порівняльний аналіз базується на зіставленні значень окремих груп показників між собою, розрахунку абсолютних і відносних відхилень. Його застосування засноване на наступних способах порівняння: планових і фактичних показників, які можуть прямо або побічно характеризувати ліквідну позицію банку з метою аналізу виконання плану; фактичних показників з нормативними для поточного аналізу ліквідності; фактичних показників з динамікою аналогічних показників за минулий період для визначення тенденцій розвитку; фактичних показників із середньоринковими (проводиться з метою визначення рейтингу на ринку). [1, с. 326]

Вищезазначені методи є загальнонауковими і можуть застосовуються при аналізі різних економічних явищ. Їх використання в процесі аналізу ліквідності банку обумовлено важливістю дослідження структури і динаміки розвитку окремих показників, що дозволяє зробити загальні висновки про стан об'єкта. Головною перевагою цих методів є простота, але саме це є перешкодою на шляху до їх використання в якості домінуючих - в такому випадку аналіз не є точним і комплексним.

Коефіцієнтний метод передбачає розрахунок відносних коефіцієнтів, які безпосередньо визначають ліквідність банку з точки зору запасу. Виділяють зовнішні (нормативи ліквідності, виконання яких контролюється регулятором) і внутрішні коефіцієнти ліквідності (сукупність значень відносних показників, що визначають мінімально допустимий рівень ліквідності банку). Система коефіцієнтів є потужним інструментом для аналізу ліквідності балансу банку.

Встановлення нормативних значень коефіцієнтів ліквідності з метою державного регулювання ліквідності має ряд переваг: універсальність, наочність, простота, можливість аналізу і порівняння. Поряд з цим, цей інструмент має суттєві недоліки: статичність; зменшення прибутковості банків при необхідності підтримувати значні обсяги активів у ліквідній формі; нівелювання особливостей кожного окремого банку; складність визначення діапазону допустимих значень показників; непристосованість до аналізу ризику надлишкової ліквідності банку; відсутність можливості прогнозу. [7, с. 137]

Підсистема внутрішніх показників ліквідності (рис. 2) розробляється аналітиками банку з метою ефективного управління фінансовими потоками. Її доцільно формувати з двох груп показників: абсолютних і вторинних показників, відносних коефіцієнтів ліквідності.

Мал. 2. Складові елементи підсистеми внутрішніх показників ліквідності

Такий методологічний підхід до побудови системи показників надасть банкам можливість ефективно управляти своєю ліквідністю на основі якісного статистичного аналізу на різних рівнях.

Коефіцієнтний метод, крім його простоти в застосуванні і доступності інформаційної бази, має і ряд недоліків:

• неможливість комплексно оцінити загальну тенденцію зміни при використанні окремих показників;

• аналіз ліквідності здійснюється статично без урахування тенденцій;

• узагальнення даних для розрахунку коефіцієнтів може негативно позначитися на достовірності результатів, які отримує аналітик.

Факторний аналіз дозволяє досліджувати вплив окремих факторів на ліквідність банку. Проводиться на основі спостереження за варіацією значень окремих показників. На першому етапі відбувається ідентифікація факторів, які впливали на ліквідність за аналізований період. Другий етап передбачає кількісний вимір виявленого впливу і його значущість в розрізі дії всіх факторів. На заключному етапі формуються висновки, які використовуються при формуванні та реалізації тактики і стратегії управління ліквідністю. [4, с. 26] Облік всієї сукупності процесів, що впливають на ліквідність, є неможливим, тому підбір найбільш значущих чинників і визначення їх вагових коефіцієнтів є найбільш складним і важливим етапом проведення цього виду аналізу.

Економіко-математичне моделювання - універсальний інструмент дослідження економічних процесів і явищ. Основними причинами швидкого поширення методів економіко-математичного моделювання є ускладнення сучасної економічної практики. [8, с. 31]

Процедура моделювання при аналізі ліквідності ускладнена декількома особливостями об'єкта:

• значна кількість взаємопов'язаних факторів;

• складність обліку якісної специфіки діяльності банку;

• відсутність єдиного кількісного результуючого показника ліквідності.

Ефективним є створення моделей для аналізу окремих складових або рівнів ліквідності, що дає можливість виділяти значущі групи факторів і вибирати адекватно систему результуючих показників. Останнім часом все більшої актуальності набуває питання використання моделей, побудованих на методах непараметричної статистики, побудова яких направлено на вирішення однієї або декількох проблем:

• облік дії безлічі чинників, слабо піддаються (або не піддаються) формалізації;

• облік неузгоджених факторів або тих показників, взаємозв'язок між якими не встановлено;

• неможливість формалізувати вплив окремого фактора на результуючий показник, або неможливо формалізувати результуючий показник;

• складність встановлення оптимального значення показників моделі, або їх значну відмінність для різних суб'єктів аналізу.

Наприклад, для отримання комплексного аналізу динаміки ліквідності балансу можливе використання моделі непараметричної статистики, яка базується на розрахунку динамічного індикатора ліквідності, запропонованого А.Т. Карчеві [9] і вдосконаленого А.С. Качаєва [10]. Динамічний індикатор ліквідності - комплексний показник, побудований з використанням ординальне (порядкової) шкали, яка представляє собою ранжируваних ряд критеріїв, які використовуються при обчисленні коефіцієнтів ліквідності. Розрахунок індикатора базується на матричних обчисленнях і проводиться поетапно. Єдиний комплексний показник значно спрощує інтерпретацію результатів аналізу, дозволяє оцінити зміну положення за кілька періодів і порівнювати результати діяльності різних банків. [9, с. 34]

Gap-аналіз концентрує увагу на розбіжності активів і пасивів банку за обсягами і термінами погашення на окремих тимчасових інтервалах. Передбачається побудова таблиці, в якій активи і пасиви групуються за термінами погашення, і розрахунок розриву на кожному часовому горизонті. Для кількісного аналізу ліквідності банку встановлюються такі показники:

• абсолютний gap - різниця між активами і пасивами за конкретними строками погашення;

• кумулятивний gap - різниця між активами і пасивами наростаючим підсумком за певними термінами.

Ці показники носять інформаційний характер і використовуються для порівняння в динаміці. Згідно кількісним розривів оцінюється достатність коштів для проведення активних операцій банку: за умови, що активи перевищують пасиви, спостерігається позитивний розрив, який свідчить про надлишкову ліквідність. В іншому випадку буде мати місце дефіцит ліквідності. [1, с. 326]

Якісний gap-аналіз передбачає розрахунок gap-показника, як співвідношення сукупного розриву до загальних активів банку. Цей коефіцієнт дає можливість оцінити рівень ризику. На основі розрахунку відносного розриву встановлюються ліміти з урахуванням даних ретроспективного аналізу тенденцій його зміни і впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.

При аналізі розривів можуть бути використаний статичний і динамічний підхід. Перший полягає в тому, що весь аналіз проводиться виходячи з поточного фактичного стану активів і пасивів і припущення про їх незмінності. Динамічний підхід полягає у використанні для розрахунків прогнозованих залишків за статтями балансу. [11, с. 327]

Сучасна практика свідчить про доцільність застосування динамічного gap-аналізу, для проведення якого важливо, щоб враховувалися наступні види розривів: ймовірний (визначається шляхом ретроспективного аналізу надходжень та вибуття фінансових ресурсів, а також очікуваних майбутніх грошових потоків); плановий (різниця між планованим потоком за погашенням активів і пасивів на окремих тимчасових інтервалах); загальний розрив (сума ймовірного і планового дисбалансу). [12, с. 103]

Використання VaR-методу дозволяє отримати вартісний аналіз ризику ліквідності з урахуванням характеру розривів між активами і пасивами за строками і більш точно проаналізувати допустимий для банку ризик ліквідності, виходячи з наявного фінансового результату і капіталу. [13, с. 61] VaR (вартість під ризиком) - це сума, вище якої банк не зазнає втрат (збитків) у вигляді недоотриманого доходу або збитків від залучення дорогих ресурсів. Результат аналізу буде залежати від:

• певного часового горизонту;

• заданої ймовірності (довірчого інтервалу);

• припущення про характер поведінки ринку. [14, с. 197]

VaR можна розрахувати за наступною формулою:

(1)

де Z - квантиль довірчого інтервалу;

[+ / - Gapi] - розрив між активами і пасивами на i-інтервалі аналізу;

T і - половина термінового діапазону на i-інтервалі аналізу;

p - прогнозна процентна ставка на ринку. [1, с. 328]

Загальний VaR розраховується за формулою кореня квадратного суми квадратів VaR всіх термінових діапазонів.

Головною перевагою методу є те, що зміна вартості представлено у вигляді лінійної комбінації доходностей факторів ризику. Суттєвим обмеженням в застосуванні VaR-технології є невиконання ключової умови про нормальний розподіл факторів ризику. Другим серйозним недоліком є ​​низька точність VaR-оцінки для інструментів з нелінійними ціновими характеристиками. По-третє, застосування методики передбачає постійні значення волатильності і кореляції між показниками, які досліджуються протягом певного періоду часу. Це вимагає значного масиву даних і добре досліджених взаємозв'язків між економічними явищами.

Стрес-тестування ризику ліквідності може здійснюватися на основі аналізу чутливості зміни вартості портфеля банку в результаті дії певних шокових факторів, зокрема, значний відтік депозитних ресурсів, відсутність доступу до міжбанківського кредитного ринку.

У загальному вигляді механізм проведення стрес-тестування передбачає:

• виявлення факторів ризику, які можуть негативно вплинути на діяльність банку;

• побудова сценаріїв на основі визначення послідовності виникнення негативних подій і рівня впливу на фінансовий стан банку;

• визначення методики, яка б змогла оцінити наслідки впливу факторів ризику і кількісний розрахунок негативних наслідків;

• інтерпретація отриманих результатів та внесення певних коректив в діяльність банку. [15, с. 339]

Застосування стрес-тестів, незважаючи на відносну суб'єктивність сценаріїв, дозволяє з мінімальними витратами проаналізувати стійкість банку до агресивного впливу шоків, визначити гірші сценарії розвитку ситуації, виділити найбільш вагомі чинники ризику, розробити ряд превентивних заходів.

Бек-тестування - апробація методів аналізу ліквідності банку, заснована на історичних і гіпотетичних даних, в результаті чого з'являється можливість порівняти результати застосування методологічного апарату з фактичними даними. Бек-тестування є надійним способом визначення ефективності технологій аналізу ліквідності і дозволяє визначити і мінімізувати ризик допущення помилки в методології.

Кожна з цих систем методів розкриває тільки окремий аспект ліквідності банку, тому ефективний аналіз повинен грунтуватися на узгодженому поєднанні методів в єдину систему, яка враховує мету аналізу та наявне інформаційне забезпечення.

література:

1. Ребрик, Ю. С. Аналіз ліквідності банку в умовах нестабільності фінансових ринків [Текст] / Ю. С. Ребрик // Економічний аналіз. - 2010. - №5. - С. 326-328.

2. Волошин, І. В. Перехідна динаміка розривів ліквідності [Текст] / І. В. Волошин // Вісник Національного банку України. - 2005. - №9. - С. 26-28.

3. Кришталь, Т. Е. Методика аналізу ліквідності комерційного банку: дис. ... канд. екон. наук: 08.06.04 / Кришталь Тетяна Едуардівна. - Київ, 2003. - 178 с.

4. Парасій-Вергуненко, І. М. Аналіз банківської діяльності [Текст] / І. М. Парасій-Вергуненко. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с. - ISBN 966-574-453-4.

5. Жарковський, Е. П. Банківська справа [Текст] / Є. П. Жарковський. - М.: Омега-Л, 2006. - 542 с. - ISBN 978-5-370-01769-8.

6. Герасимович, А. М. Аналіз банківської діяльності [Текст] / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко. - К.: КНЕУ, 2004. - 599 с. - ISBN 966-574-567-0.

7. Серпенінова, Ю. С. Фінансовий механізм управління ліквідністю банку: дис. ... канд. екон. наук: 08.00.08 / Серпенінова Юлія Сергіївна. - Суми, 2010. - 189 с.

8. Бідник, Н. Б. Використання економічних методів і моделей в економіці, фінансах [Текст] / Н. Б. Бідник // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008. - №18. - С. 258-262.

9. Карчева, А. Т. Використання методів непараметричної статистики для аналізу ризику ліквідності банків [Текст] / Г. Т. Карчева // Вісник Національного банку України. - 2007. - №7. - С. 31-34.

10. Качаев, А. С. Використання методів непараметричної статистики для аналізу ліквідності банків [Текст] / А. С. Качаев // Економічний аналіз. - 2009. - №4. - С. 120-123.

11. Примостка, Л. А. Фінансовий менеджмент в банку [Текст] / Л. А. Примостка. - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с. - ISBN 966-574-012-1.

12. Коровін, С. В. Удосконалення управління ліквідністю комерційного банку з застосуванням методів лінійного програмування [Текст] / С. В. Коровін, М. Ю. Малкіна // Вісник Ніжегородсского університету ім. Н.І. Лобачевського. - 2007. - №5. - С. 101-106.

13. Карчева, А. Т. Використання VAR-методології для аналізу ризику ліквідності банків [Текст] / А. Т. Карчева // Вісник Української академії банківської справи. - 2008. - №1. - C. 59 - 64.

14. Лисенко, Р. С. Методи проведення системного стрес-тестування банківської системи: основні характеристики і особливості практичного використання [Текст] / Р. С. Лисенко // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2008. - №3. - С. 196-199.

15. Ребрик, Ю. С. Стрес-тестування як інструмент оцінки ризику ліквідності банку [Текст] / Ю. С. Ребрик // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - 2009. - №2. - С. 338-342.

Основні терміни (генеруються автоматично): показник, аналіз ліквідності, ліквідність банку, термін погашення, пасив, тимчасовий горизонт, динамічний підхід, довірчий інтервал, коефіцієнтний метод, непараметрическая статистика.