Подорожі атома на суші і на морі

  1. Крок вперед, крок назад
  2. знову здорово
  3. Мобільна енергетика
  4. Вихід із тіні

Підсумки року в атомній галузі

Плавуча атомна теплова електростанція "Академік Ломоносов"

Фото: ТАСС, Лев Федосєєв

Москва. 4 січня. INTERFAX.RU - Атомна галузь живе відразу в декількох площинах, не завжди перетинаються один з одним. Події там розвиваються по-різному.

У науково-технічній площині "Росатом" в році, що минає на заздрість конкурентам успішно випробував першу в світі плавучу АЕС. Внутрішньополітичні віяння винесли "Росатом" в холодні арктичні води - держкорпорації передали функції оператора Північного морського шляху. Геополітичне простір, де з року в рік розгортається боротьба за зовнішні замовлення, переповнювали різноспрямовані чинники. Додалися нові контракти з Китаєм, з Францією, Узбекистан вирішив будувати АЕС і навіть Болгарія реанімує свою АЕС "Белене". Але вистачало і проблем - затримки графіків будівництва станцій в Угорщині і Фінляндії, відмова Йорданії від великої АЕС на користь малої, згортання атомної програми ПАР.

Крок вперед, крок назад

Боротьба між постачальниками за контракти на нові атомні станції йде жорстка, а виграний тендер або навіть підписана угода ще не гарантують отримання контракту, про що свідчать два "відмовника" минулого року.

Тендер на будівництво в Йорданії великий атомної станції "Росатом" виграв ще в 2013 році, через рік підписав угоду про розвиток проекту, і ще через рік - міжурядова угода. Йорданія розглядала варіант залучення інвесторів, заявляючи про нібито досягнуті домовленості з Китаєм на фінансування 50% будівництва. "Росатом" також був готовий виступити одним з інвесторів. Однак, за обговоренням варіантів фінансування, до комерційних контрактів справа так і не дійшла. Переговори, які затяглися до кінця 2017 року, ні в що не вилилися.

На початку 2018 року уряд Йорданії все-таки відмовилося від планів будівництва двох енергоблоків АЕС на користь споруди реактора малої потужності. За даними Jordan Times, проект виявився занадто дорогим. За планом станція потужністю 2 тис. МВт повинна була обійтися в $ 10 млрд, але влада Йорданії визнали, що такі витрати будуть невиправданими.

За даними "Комерсанта", Йорданія відмовилася від будівництва АЕС після прохання російської сторони взяти кредити у комерційних банків для реалізації проекту. Як писало видання влітку з посиланням на заяву комісії з атомної енергетики Йорданії, "це збільшувало вартість проекту, що відбилося б на зростанні цін на продаж електроенергії на місцевий ринок, і йорданський уряд це не схвалило".

Другою країною, передумав найближчим часом будувати АЕС великої потужності, стала ПАР, хоча до цього здавалося, що вона, навпаки, збирається розвивати атомну енергетику.

У далекого 2011 році ПАР схвалила план розвитку енергетики, який передбачає збільшення до 2030 року частки атомної енергії з 5 до 25% за рахунок будівництва близько 8 блоків нових АЕС на 9,6 ГВт. Росія, зрозуміло, вирішила брати участь в такому великому проекті і вже восени 2014 року зі ПАР було підписано міжурядову угоду про стратегічне партнерство в атомній енергетиці. Потенційними партнерами ПАР з цього питання виступали також США і Південна Корея. В кінці 2016 року південноафриканська енергокомпанія Eskom розпочала збір пропозицій на будівництво шести ядерних реакторів. Однак навесні 2017 року Верховний суд провінції Західний Кейп визнав угоди ПАР з Росією, США і Південною Кореєю на будівництво АЕС незаконними і анулював їх.

ПАР анонсувала швидке відновлення переговорного процесу, але воно так і не відбулося. У 2018 році уряд ПАР відмовилося від будівництва нових реакторів в країні до 2030 року.

Остаточну крапку в цьому поставив міністр фінансів ПАР Нхланхла Нене. Відповідаючи в жовтні на запитання слідчого у справі про корупцію відносно екс-президента Джейкоба Зуми і близької до нього сім'ї бізнесменів індійського походження Гупта, Нене заявив, що був звільнений колишнім президентом в 2015 році за протидію укладанню багатомільярдного контракту з "Росатомом" на будівництво атомних електростанцій.

На жаль, рік, що минає показав, що не все так гладко з проектом добудови АЕС "Пакш-2" в Угорщині і АЕС "Ханхіківі" в Фінляндії. Те, що рік тому Єврокомісія нарешті погодила держпідтримку АЕС "Пакш-2", а Агентство з атомної енергії Угорщини схвалив ліцензію на майданчик, ще не означає, що будівництво почнеться вчасно. Будівництво повинно було початися в 2018 році, але воно неможливе без ліцензії, якої досі немає.

Графік проекту будівництва АЕС "Пакш-2" може зрушуватися, але він буде доведений до кінця, заспокоював у вересні журналістів прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан на спільній прес-конференції за підсумками переговорів з президентом Росії Володимиром Путіним. Можливо, справа зрушиться хоча б до кінця 2019 року - "Росатом" в середині року планує подати документи угорському регулятору для отримання будівельної ліцензії.

Проект станції в Фінляндії, контракт на зведення якої був підписаний в 2013 році, взагалі затягується мінімум на 4 роки. Заливка бетону під АЕС "Ханхіківі-1" спочатку планувалося на 2017 рік, а активна фаза будівництва повинна була розвернутися в році, що минає. Але процес гальмується через тривалу системи ліцензування.

Заявка на будівництво АЕС була подана в уряд Фінляндії ще влітку 2015 року. Однак документ видається тільки за умови сприятливої ​​оцінки безпеки від Управління радіаційної і ядерної безпеки Фінляндії (STUK).

Восени 2016 року фінський замовник будівництва станції - компанія Fennovoima OY, 34% в якій володіє "Росатом", знову направила в STUK проектну документацію для отримання ліцензії на будівництво з розрахунком отримати її в 2018 році.

На фінансування будівництва АЕС "Ханхіківі-1" передбачені кошти з Фонду національного добробуту. У січні 2015 року уряд схвалив виділення "Росатому" з ФНБ на ці цілі еквівалента 2,4 млрд євро, але не більше 150 млрд рублів. Однак в 2016 році був схвалений перенесення термінів вибірки траншей на два роки. Влітку 2017 року Helsinki Times з посиланням на гендиректора STUK Петтері Тіппана повідомляла, що будівництво АЕС "Ханхіківі-1" може сповільнитися через несвоєчасного подання проектної документації. За даними видання, на той момент Fennovoima ще не надала необхідні документи фінському регулятору.

У вересні 2018 року прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв на прес-конференції за підсумками російсько-фінських переговорів в Гельсінкі повідомив, що отримання будівельної ліцензії на АЕС "Ханхіківі-1" очікується в 2019 році. Напередодні католицького Різдва Fennovoima OY оголосила новий графік, згідно з яким отримання будівельної ліцензії переноситься аж на 2021 рік, а комерційна експлуатація станції почнеться тільки в 2028 році.

У році, що минає "Росатом" не зміг знайти інвесторів для свого проекту в Туреччині. АЕС "Аккую" будується за схемою BOO, коли власником зарубіжної АЕС виступає російська сторона. Компанії "Росатома" зараз володіють майже 100% в капіталі "Аккую Нуклеар". Влітку 2017 року »Росатом" підписав term sheet з продажу до 49% в "Аккую Нуклеар" турецькому консорціуму Cengiz-Kolin-Kalyon. Однак в лютому 2018 року консорціум відмовився від участі в проекті, так як не зміг домовитися з комерційних питань будівництва АЕС.

Восени "Росатом" все ж відмовився від тимчасових орієнтирів по цій угоді і планує реалізувати в майбутньому році невелику частку пакету якоїсь турецької компанії. Невелику частку - в повному обсязі 49% - отримає турецька компанія "не з тієї трійки", повідомив в грудні журналістам глава держкорпорації Олексій Лихачов.

Тим часом, будівництво АЕС "Аккую" йде повним ходом: в квітні відбулася заливка "Першого бетону" під блок №1 АЕС "Аккую", а в грудні Турецьке агентство з атомної енергії видало обмежений дозвіл на будівництво другого блоку.

Десятирічний портфель зарубіжних замовлень "Росатома" перевищить за підсумками 2018 року $ 130 млрд, повідомляв "Інтерфаксу" Лихачов. "Буде більше $ 130 на 10-річний період і близько $ 200 млрд на повному життєвому циклі - це те, що виходить, в тому числі, і за 10 років", говорив він.

У травні минає ядерний експортер "Росатома" - компанія "Техснабекспорт" підписала з французької Electricite de France SA великий комерційний контракт на регенерацію відпрацьованого палива вартістю понад $ 1 млрд. Влітку Росія та Китай уклали гігантський пакет угод в атомній сфері. "Росатом" побудує блоки №7-8 Тяньваньської АЕС і ще два атомні блоки на новій для Росії майданчику - АЕС "Сюйдапу", поставить демонстраційний реактор на швидких нейтронах. "Все фінансування даних проектів здійснює китайська сторона самостійно", - пояснював тоді журналістам глава "Росатома".

восени стартували інженерні вишукування по вибору майданчика для майбутньої великої АЕС в Узбекистані. І, здається, проект будівництва АЕС "Белене" в Болгарії повернеться в портфель "Росатома"!

знову здорово

Тільки вляглися всі судові чвари між Росією і Болгарією за проектом непобудованого АЕС "Белене", запилилося виготовлене колись для неї обладнання, а "Росатом" навіть прибрав цей проект зі своєї карти глобального присутності, як Софія знову передумала, вирішивши до нього повернутися.

У далекому 2006 році Росія і Болгарія підписали угоду про будівництво двохблочний АЕС "Белене", проте в 2012 році уряд Болгарії вирішив відмовитися від проекту. Російські підприємства на той момент вже виготовили перший комплект реакторного обладнання, в результаті "Росатом" пред'явив замовникові будівництва - Національної електроенергетичної компанія Болгарії (НЕК) - судовий позов на 1 млрд євро. Вимоги стосувалися вартості всіх робіт, виконаних до того моменту за проектом, і обладнання тривалого циклу виготовлення. Розгляди тривали кілька років, в результаті Арбітражний суд при міжнародній торговій палаті в Женеві прийняв рішення на користь "Атомстройекспорт", ухваливши компенсувати збитки в обсязі 620 млн євро. Рівно 2 роки тому, в грудні 2016 року, НЕК повністю погасила борги перед АСЕ. Тема з "Белене" вважалася закритою.

У середині травня 2018 року по питанню АЕС "Белене" почалося "ворушіння". Перший натяк дав перший заступник голови "Росатома" Кирило Комаров на форумі в Сочі, заявивши, що "Росатом" готовий допомогти Болгарії в будівництві АЕС "Белене". "Ми завжди будемо раді допомогти в реалізації цього проекту, - сказав він журналістам. - Ми вважаємо, що між нами на сьогоднішній день немає ніяких конфліктних історій, наші відносини розвиваються чудово".

В кінці травня з'явилася офіційна позиція: президент Росії Володимир Путін на прес-конференції за підсумками російсько-болгарських переговорів заявив, що Росія готова повернутися до проекту АЕС "Белене" на ринкових умовах, якщо Болгарія захоче.

І ось через місяць, 27 червня, рада міністрів Болгарії скасував своє рішення 2012 про закриття проекту будівництва АЕС "Белене" і приступив до підготовки до тендеру на будівництво станції і пошуку стратегічного інвестора.

У листопаді в інтерв'ю національному телеканалу BTV міністр енергетики Болгарії Теменужка Петкова повідомила, що процедура вибору стратегічного інвестора для АЕС "Белене" закінчиться приблизно через рік. Інтерес до проекту вже заявили ядерна корпорація Китаю CNNC, французька Framatome та державна корейська Korea Hydro and Nuclear Power Co. Потрібно надіслати запрошення і "Росатому", "без якого проект неможливий", говорила Петкова. "Неможливо буде обійтися без Росії, зокрема" Росатома ", так як він автор і конструктор проекту", - заявляла вона. За оцінкою Болгарії, вартість проекту не повинна перевищувати 10 млрд євро, а термін будівництва - 10 років.

Мобільна енергетика

Подією року в російському атомі можна вважати фізпуску обох реакторних установок плавучого енергоблоку (ПЕБ) "Академік Ломоносов" в складі атомної теплоелектростанції (ПАТЕС), аналога якому поки немає в світі.

ПАТЕС оснащена двома реакторними установками КЛТ-40С, які здатні виробляти в сумі до 70 МВт електроенергії, а також тепло. Таку станцію можна підключити до берегової інфраструктури або пришвартувати поруч з центром споживання електроенергії. Плавучі АЕС здатні забезпечити електрикою і важкодоступні населені пункти, на кшталт Крайньої Півночі і Далекого Сходу, а також великі промислові об'єкти практично в будь-якій частині акваторії.

Великий інтерес до плавучої АЕС проявляє Китай, острівні держави Південно-Східної Азії, країни Близького Сходу.

Будівництво ПАТЕС почалося в 2008 році на ВАТ "Балтійський завод". У 2011 році підприємство збанкрутувало і в кінці 2011 року перейшло під контроль ВАТ "Об'єднана суднобудівна корпорація" (ОСК), в структурі якої було створено ТОВ "Балтійський завод - суднобудування". Через банкрутство колишнього генпідрядника будівництво ПАТЕС припинялося, а узгодження контракту з ОСК неодноразово відкладалося через розбіжності сторін за вартістю. У грудні 2012 року ТОВ "Балтійський завод - суднобудування" уклало з концерном "Росенергоатом" контракт на добудову плавучого енергоблоку ПАТЕС "Академік Ломоносов".

У 2019 споруда ПАТЕС буде завершено. Її відбуксирують з Мурманська в морський порт Певек на Чукотці, де вона поступово замінить потужності Білібінська АЕС і Чаунской ТЕЦ.

"Якби в світовій атомній енергетиці фахівців запитали, що можна вважати подією року, то звичайно подією року саме в енергетиці світової атомної більшість експертів назвали б створення, транспортування, запуск і вихід на енергетичну потужність першого плавучого реактора в історії людства", - повідомив в наприкінці грудня на зустрічі з журналістами глава "Росатома".

Своїм партнерам "Росатом" вже пропонує оптимізований плавучий енергоблок (ОПЕБ), розробкою якого займається машинобудівний дивізіон держкорпорації - "Атоменергомаш". Потужність ОПЕБ збільшена до 100 МВт, термін роботи на одній на завантаженні палива - до 10 років, це дозволяє виключити з її складу перевантажувальний комплекс, сховище відпрацьованого палива і ряд інших приміщень, що позначається на габаритах.

У році, що минає "Росатом" отримав повноваження інфраструктурного оператора Північного морського шляху. Законопроект, підготовлений держкорпорацією в 2017 році і наділяє її повноваженнями з нагляду та контролю судноплавства на Севморпути, був схвалений в остаточному читанні Держдумою в першій половині грудня.

Схема розмежування повноважень між "Росатомом" і Мінтрансом по адміністративних функцій СМП, суперечки по якій тривали майже рік, буде внесена в уряд в I кварталі майбутнього року. "Нинішнє керівництво Мінтрансу, на мій погляд, тверезо дивиться на життя і розуміє прекрасно, що" Росатом "ніколи не буде претендувати ні на роль регулятора, ні на роль контролера, а саме інфраструктурного оператора, який на базі своїх криголамних потужностей готовий займатися і іншими питаннями розвитку матеріальної бази Арктики ", - заявляв Лихачов в грудні на зустрічі з журналістами.

Вихід із тіні

У році, що минає спостерігалося пожвавлення на ринку урану - і хоча споту ще довго добиратися до дофукусімскім позначок, сумна картина 2017 року, коли ціни коливалися в діапазоні $ 19,25- 26,5 за фунт урану, змінилася на трохи більш оптимістичну. Ринок виявився на дворічних максимумах.

Головною подією в сфері видобутку урану стала заява канадського виробника урану Cameco Corp. про припинення на невизначений термін видобутку на рудниках McArthur River і Key Lake в канадській провінції Саскачеван через тривалого періоду низьких цін на уран. В результаті цього для виконання своїх зобов'язань з продажу Cameco збиралася докупити приблизно 2-4 млн фунтів урану в 2018 і ще 9-11 млн фунтів урану - в 2019 році.

Після заяви Cameco був зафіксований максимум з початку року - 26 липень спотові ціни на уран досягли $ 25,65 за фунт, хоча з січня по червень коливалися в діапазоні $ 21-23,75 за фунт урану.

З цього моменту ціни потроху росли щотижня, побивши 10 вересня вже максимум 2017-2018 років з ціною в $ 27 за фунт урану, а на 17 грудня досягнувши $ 28,50 за фунт.

"Попит на сировину буде залишатися помірним протягом наступного року з урахуванням підвищених рівнів запасів і низьких короткострокових незаповнених потреб", - повідомлялося в матеріалах до IPO "Казатомпрому", що пройшов в листопаді на Лондонській фондовій біржі і біржі міжнародного фінцентра Астани.

Згідно з прогнозами галузевої консалтингової компанії UxC, попит не буде рости до 2023 року, оскільки зростання в Китаї та Індії компенсується зупинкою реакторів в Німеччині, Бельгії, Південній Кореї і на Тайвані. Тим часом, UxC очікує збереження покупки сировини понад потреби по заправці реакторів в період до 2030 року завдяки країнам, активно розвиває ядерні енергетичні програми (наприклад, Китай, Індія та ОАЕ).

"Немає сумнівів, що 2018 був важливим роком для уранової промисловості. Після декількох років депресивного стану і пари фальстартів, відновлення, що почалося в 2018 році, здається стійким. Щоб прийти до цієї точки, потрібно багато часу виробникам для адаптації до постфукусімской реальності", - заявила "Інтерфаксу" старший віце-президент UxC Анна Бриндза.

Виробничі заходи, прийняті в 2016-2017 роках, призвели до значних скорочень виробництва, який привів ринок до балансу. Після анонсованого Cameco скорочення виробництва було оголошення про купівлю урану, оскільки компанії необхідно купувати матеріал для виконання зобов'язань з продажу. Ця купівельна активність, безумовно, залишається основним фактором на сьогоднішньому ринку і продовжиться в 2019 році, пояснює вона. Рік був сформований поверненням інтересу інвестиційного співтовариства до уранового ринку, найбільш помітним з яких став інвестфонд Yellow Cake, що купив у НАК "Казатомпром" близько 8,5 млн фунтів U3O8.

"Всі разом ці події дозволили поступово відновити ціни, які ми спостерігаємо на даний момент. Починаючи з 2019 року основним джерелом невизначеності є рішення про триваюче розслідування до Розділу 232 в США (розділ 232 закону" Про торгову експансії ", загрожує США залежність від імпорту урану - ІФ), яке може привести до деяких торговельних обмежень, встановлених для захисту і заохочення вітчизняної уранової промисловості з міркувань національної безпеки ", - говорить Бриндза.

Новости