1. Масштаби світових фінансових ринків
2. ринки акцій

Впродовж останнього десятиріччя минулого століття і велика частина першого десятиліття XXI століття були відзначені помітним розширенням фінансових ринків в розвинених і країнах, що розвиваються і появою, а точніше, їх відтворенням в країнах з перехідною економікою. Найбільш динамічним сегментом фінансових ринків став ринок цінних паперів і похідних фінансових інструментів. Світова фінансово-економічна криза 2007-2009 рр. призупинив процес майже безперервного розширення світових фінансових ринків, при цьому окремі його сегменти скоротилися в рази.

Для відповіді на ці питання необхідно проаналізувати масштаби, динаміку розвитку і значення фінансових ринків у сучасній економіці.

Масштаби світових фінансових ринків

Перш за все необхідно визначитися з деякими дефініціями. Що таке фінансовий ринок? Під фінансовим ринком розуміється сукупність економічних відносин та інститутів, пов'язаних з переміщенням грошового капіталу. В інституціональному відношенні фінансовий ринок включає банки та інші численні фінансово-кредитні установи (пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії, компанії з цінних паперів, фондові біржі, інші інфраструктурні організації).

У звіті про фінансові світу зазвичай виділяють кредитний ринок (ринок банківських кредитів), ринок цінних паперів і похідних фінансових інструментів і валютний (або валютно-грошовий) ринок. Часто до фінансового ринку відносять також ринок страхових послуг. Іноді під фінансовим ринком розуміють тільки ринок цінних паперів і похідних фінансових інструментів. Наприклад, Банк міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements, BIS) у Базелі в своїх публікаціях виділяє валютний ринок, кредитний ринок і фінансовий ринок. Під останнім мається на увазі ринок цінних паперів і похідних фінансових інструментів.

У даній роботі основна увага приділяється базовим інструментам і інститутам фінансових ринків, що зіграв визначальну роль у розвитку сучасної фінансово-економічної кризи.

ринки акцій

Найбільш узагальнюючим показником масштабів ринку акцій є капіталізація - сукупна курсова вартість акцій, що мають лістинг (т. Е. Допущених до торгівлі) на фондових біржах (табл. 3.3).

Зростання капіталізації може відбуватися за рахунок двох факторів: зростання курсової вартості і збільшення загальної кількості компаній, які вдаються до випуску акцій, призначених для продажу широкому колу інвесторів. Втім, другий фактор має істотне значення тільки на ринках, що формуються. На розвинених ринках кількість компаній, за якими розраховується капіталізація, являє собою величину досить стабільну: вона росте, але відносно помірними темпами (табл. 3.4).

Причому, як видно з таблиці, в цілому ряді розвинених країн кількість публічних компаній навіть скорочується: у США за 15 років з 1995 р по кінець 2009 р майже на 2500 - з 7671 до 5238. Таким чином, очевидно, що зміна капіталізації пов'язано в основному зі зміною курсової вартості акцій на світових фінансових ринках.

За 20 років (1980-1999 рр.) Капіталізація світового ринку акцій виросла майже в 13 разів, у той час як сукупний ВВП збільшився за той же період приблизно в 2,6 рази (рис. 3.2). В результаті співвідношення капіталізації та ВВП в світі в цілому підвищився з 23 до 118% (рис. 3.3).

Звертає на себе увагу помітне зростання даного показника саме в 1990-і роки. З 2000 р почалося повсюдне скорочення абсолютної і відносної величини капіталізації в зв'язку з кризою на світових ринках акцій, що тривав остаточно 2002 р З 2003 р ринки акцій відновили зростання, і в 2007 р зазначений показник досяг рівня 1999 р У 2008 м у зв'язку зі світовою фінансово-економічною кризою глобальний індикатор знизився до 54% ​​(до рівня першої половини 1990-х рр., що, проте, все ж удвічі вище, ніж в 1980 р).

Втім, використання показника «капіталізація ВВП» не цілком коректно, враховуючи тектонічні зрушення, що відбулися в світовій економіці в кінці ХХ ст., Викликані включенням в світове господарство країн з директивної економікою (насамперед Китаю та країн колишнього СРСР) і лібералізацією в ряді країн, що розвиваються (перш за все в Індії, Бразилії та Мексики). Дійсно, в 1980 р просто не було ринку акцій в Китаї і в країнах Східної і Центральної Європи, а ринки Бразилії та Індії на порядок відставали від ринків Німеччини і Франції. Більш коректно розглядати даний показник на прикладі окремих країн, причому правильніше брати такі, в яких давно встановилися ринкові відносини і які не мали серйозних політичних потрясінь (на кшталт воєн і революцій). Крім того, необхідно, щоб була доступна статистична інформація за тривалий проміжок часу. В цьому відношенні традиційним і єдиним підходящим об'єктом для дослідження виступають США.

Чи була ситуація кінця ХХ ст. унікальною в історії розвитку фінансових систем і які тенденції світового фінансового ринку? Як показали економісти Р. Раджан і Л. Зінгалез, в цілому ряді країн Європи на початку ХХ ст. відносний рівень капіталізації був помітно вище, ніж в 1960-1980-і рр. Лише в другій половині 1990-х рр. у Франції і Німеччині було досягнуто рівень 1913 г. А в деяких країнах і в кінці 1990-х рр. відносна капіталізація залишалася нижчою, ніж на початку століття. Причому, як свідчать наведені цифри, за рівнем капіталізації багато континентальних країн Європи в минулому перевершували США - країну, яку традиційно призводять як приклад економіки з переважанням ролі цінних паперів в якості джерела фінансування.

До того ж висновку можна дійти, якщо проаналізувати динаміку показника «емісія акцій валові інвестиції в основний капітал». У першій третині ХХ ст. роль емісії акцій у фінансуванні інвестицій, виявляється, була в багатьох випадках навіть вище, ніж в кінці ХХ ст. Причому цю особливість демонстрували в першу чергу країни, які після Другої світової війни мали відносно невеликі фондові ринки і чиї фінансові системи з точки зору їх організації відносилися до розряду «заснованих на банках».

У 1990-і рр. у всіх країнах різко активізувалася торгівля акціями.

Показник обороту, взятий по відношенню до капіталізації, характеризує ліквідність національного ринку акцій. Даний показник виріс за останнє десятиліття ХХ ст. на основних ринках провідних індустріальних країн в 2-3 рази. Двома важливими факторами зростання оборотів стали лібералізація фінансових ринків та усунення бар'єрів на шляху руху капіталів, а в другій половині 1990-х рр. - широке поширення Інтернету, що різко скоротило витрати інвесторів, прискорило надходження інформації і дозволило здійснювати операції з акціями, не виходячи з дому, фактично в режимі реального часу, що викликано глобалізацією світових фінансових ринків.

Основною причиною зростання ринків акцій в кінці ХХ ст. була, безумовно, сприятлива економічна кон'юнктура і глобалізація світових фінансових ринків. У США спостерігався найтриваліший в післявоєнний період економічне піднесення, що знаходило відображення на прибутки корпорацій, а через них - на цінах акцій. Досить хороша ситуація була характерна і для більшості інших розвинених країн, за винятком Японії. Проте відомо, що ринок акцій відрізняється великою рухливістю (волатильністю). Зростання капіталізації в фазі підйому значно випереджає зростання базових показників, а й падіння її також буває значно більш стрімким.

Особливістю ринку акцій є ефект «бульбашки». Показник відносної капіталізації (капіталізація ВВП) США в ХХ ст. демонструє циклічність, яка ув'язується з так званими «великими циклами кон'юнктури», або циклами Кондратьєва (рис. 3.4).

Тривалість циклу становить приблизно 35 років, а піки припадають на кінець 1920-х, другу половину 1960-х і кінець 1990-х рр. Звичайно, динаміка показника відносної капіталізації є лише індикатором, однак даний індикатор відображає процеси, об'єктивно протікають в економіці. В кінці 1990-х рр. був, очевидно, досягнутий черговий циклічний максимум, за яким потрібно буде чергове довгострокове відносне скорочення ринку.

Тимчасові скачки вгору (як, наприклад, зростання в 2003-2007 рр.) Не скасовують загальної тенденції: новий довгостроковий циклічний підйом можливий, якщо ця гіпотеза вірна, починаючи з 2015 р

Можливість використання для економічного аналізу динаміки показника відносної капіталізації США за тривалий історичний період обумовлена ​​тим, що по цій країні, як зазначалося вище, доступна найбільш докладна статистика. Крім того, на економіці США в значно меншій мірі, ніж в інших країнах, позначалися політичні чинники (війни, соціальні потрясіння), які могли б вплинути на хід об'єктивних економічних процесів.

У більшості інших розвинених країн до кінця 1990-х рр. також спостерігалося перенагромадження фіктивного капіталу (якщо скористатися термінологією К. Маркса), втіленого в акціях. Ставлення капіталізації до ВВП досягло максимальних значень в Німеччині, Франції та Італії. Через 10 років цей індикатор став в 2-3 нижче. Про те ж свідчать і такі показники, як співвідношення ціна акцій / прибуток і дивідендна прибутковість, які досягли в кінці 1990-х рр. екстремальних значень за попередні 20-30 років.

У 2000 р всі основні фондові індекси - ці головні узагальнюючі індикатори цін акцій - практично повсюдно знизилися. У 2001-2002 рр. це зниження продовжилося. Зовнішні чинники - терористичні атаки в Нью-Йорку і Вашингтоні і пішли за цим події стали лише додатковим поштовхом, що прискорив процес.

З березня 2000 по жовтень 2002 р фондовий індекс S & P 500 (індекс акцій найбільших компаній США) впав майже на 49%, індекс NASDAQ (індекс акцій молодих компаній, значною мірою компаній нових галузей економіки) на 78%. Більш сильне падіння спостерігалося в США лише в період Великої депресії 1929-1933 рр.

Капіталізація американського ринку скоротилася більш ніж на 7 трлн дол., Що дорівнювало приблизно 2/3 річного ВВП. Криза на ринку акцій сприяв зниженню темпів зростання реальної економіки США, хоча в цілому його негативний вплив виявилося досить м'яким, так як він не торкнувся найважливіші інститути фінансової системи - банки (на відміну від фінансової кризи 2007-2009 рр., Пов'язаного, однак, не з ринком акцій, а з ринком боргових інструментів).

Всі інші основні розвинені ринки також демонстрували падіння три роки поспіль, причому найчастіше ще більш глибоке, ніж в США. На найнижчій точці в жовтні 2002 р ринок Японії падав на 72% від максимуму (1990 р), Німеччини - на 68%, Франції - на 59%. Єдиними серед розвинених ринків акцій, які уникли глибокого падіння, були ринки Австралії і Нової Зеландії. Втім, ці країни виступають на світовому ринку насамперед експортерами сировинних товарів, ціни на які з початку десятиліття почали рости.

У 2003 р практично повсюдно відбулося помітне зростання розвинених ринків і більшості формуються. Зокрема, в США зіграла свою роль політика «дешевих» грошей. У 2004 р динаміка характеризувалася бічним трендом (якщо використовувати термінологію технічного аналізу ринку акцій). Та ж тенденція спостерігалася на розвинених ринках і в 2005 р, а ось на багатьох країнах, що розвиваються (формуються) ринках (Росія, Саудівська Аравія, Корея, Індія, Колумбія, Казахстан, Пакистан) спостерігався дуже сильне зростання. У 2006-2007 рр. повсюдно ринки акцій демонстрували сильне зростання, проте вже в кінці 2007 р індекси розвинених ринків почали падати, а в 2008 р падіння прискорилося. У першій половині 2008 р російський ринок на хвилі зростання цін на нафту, на відміну від західних, впевнено йшов вгору, проте стрімке падіння цін на нафту призвело до повного обвалу на російському ринку.

Як і в 1998 р, російський ринок показав своєрідний антирекорд з точки зору зниження фондових індексів: в 1997-1998 рр. падіння від максимуму до мінімуму в Росії (за індексом РТС) склало майже 15 раз, в 2008-2009 рр. - 5 разів. Причина настільки глибокого обвалу в останньому кризі лежить в виключно сировинному характері російського експорту.

Світова капіталізація за рік (з грудня 2007 р по грудень 2008 р) скоротилася вдвічі, в абсолютному вираженні - на 30 трлн дол., Що дорівнювало приблизно половині річного обсягу світового ВВП. Аналогів такого стрімкого і сильного падіння історія ХХ ст. (Включаючи Велику депресію) не знала.

У той же час, незважаючи на масштаби падіння ринку акцій в період кризи, навряд чи можна було говорити про наявність «міхура» в цьому сегменті. Криза на ринку акцій став наслідком кризи на борговому ринку. В цьому відношенні ситуація помітно відрізнялася від краху 1929 року, коли, як відомо, саме з обвалу на Нью-Йоркській фондовій біржі почалася Велика депресія. У 2009 р ринки акцій повсюдно показали хороший зростання, що, однак, було компенсацією дуже сильного падіння 2008 г. Крім того, ринки, як зазначалося вище, ще кілька років будуть перебувати в знижувальної фазі.

продовження >>>

* Екстремістські і терористичні організації, заборонені в Російській Федерації: «Свідки Єгови», Націонал-більшовицька партія, «Правий сектор», «Українська повстанська армія» (УПА), «Ісламська держава» (ІГ, ІГІЛ, Даіши), «Джабхат Фатх аш-Шам »,« Джабхат ан-Нусра »,« Аль-Каїда »,« УНА-УНСО »,« Талібан »,« Меджліс кримсько-татарського народу »,« Мізантропік Дівіжн »,« Братство »Корчинського,« Тризуб ім. Степана Бандери »,« Організація українських націоналістів »(ОУН)