На думку А.Г. Асмолова, до моменту надходження в школу дитина повинна оволодіти елементарними універсальними навчальними діями, що створює основу для успішного засвоєння нових знань, умінь і компетентностей, включаючи організацію засвоєння, тобто вміння вчитися.

Одним зі складових елементарних навчальних дій є оволодіння дошкільниками вмінням оцінювати свою власну діяльність. У зв'язку з цим особливої ​​актуальності набуває розвиток самооцінки дітей старшого дошкільного віку.

Багато провідні психологи, в тому числі Я.Л. Коломінський, Г.Г. Кравцов, М.І. Лісіна та ін., Вважають, що період дошкільного дитинства особливо сензитивен для розвитку позитивного і реалістичного образу Я людини, активності, впевненості в собі. Це початковий період усвідомлення дитиною себе, мотивів і потреб в світі людських відносин.

Саме в цей час важливо сформувати загальну позитивну, адекватну самооцінку дошкільника, забезпечивши умови для нормального розвитку і прийняття себе.

Закономірності та особливості формування самооцінки в дитячому віці були досліджені Б.Г. Ананьєва, О.А. Белобрикіной, Л.І. Божович, Е.Н. Корнеевой, Н.В. Клюевой, І.С. Коном, М.І. Лісіна, В.В. Чеснокова та іншими. Самооцінка дитини-дошкільника розглядається в структурі його образу «Я», що представляє собою до кінця старшого дошкільного віку щодо стійке освіту (І.Г.Дімітров, А.І.Сілвестру, Е.О.Смирнова, Л.П.Почеревіна, С. Г.Якобсон). Поява до кінця дошкільного віку «власне усвідомлюваних» форм самооцінки показано в роботах Т.А.Репиной, Р.Б. Стеркиной. Вони розкрили зв'язок самооцінки з спілкуванням дітей, показали роль результативної діяльності в якості детермінанти, що підвищує рівень усвідомленості самооцінки. Була також встановлена залежність самооцінки від типу впливу вихователя (Е.А.Архіпова).

Вивчення даного питання на практиці показало, що цієї проблеми приділяється недостатня увага, вихователі та батьки не завжди знають особливості самооцінки дітей дошкільного віку, що може в кінцевому підсумку відбитися на розвитку дитини.

У зв'язку з цим ми визначили мету свого дослідження: визначити та апробувати умови, спрямовані на розвиток самооцінки дітей старшого дошкільного віку.

Об'єкт дослідження: самооцінка дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: умови розвитку самооцінки дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження: самооцінка дітей старшого дошкільного віку це складне динамічне утворення і носить завищений характер, розвинути адекватну самооцінку можливо при дотриманні наступних умов:

• оптимізація оціночних відносин дітей в діяльності, які ведуть до підвищення реалістичності самооцінки, збагачення її змісту
• включення рефлексивно - оціночних відносин дітей власної діяльності в умовах співвідношення її з педагогічною оцінкою в цьому виді діяльності;
• створення обстановки психологічного комфорту і ситуації успіху.

Завдання дослідження:

1. Визначити і вивчити теоретичні підходи до проблеми розвитку самооцінки дітей старшого дошкільного віку в зарубіжній і вітчизняній психології;

2. Підібрати і апробувати методики, спрямовані на вивчення самооцінки дітей старшого дошкільного віку;

3. Виявити критерії та рівні самооцінки дітей старшого дошкільного віку;

4. Здійснити кількісно - якісний аналіз отриманих результатів дослідження.

У своїй роботі під самооцінкою ми розуміємо особистісне утворення, яка бере безпосередню участь в регуляції поведінки і діяльності; автономну динамічну характеристика особистості, її центральний компонент, що формується за активної участі самої особистості і дорослого і відображає своєрідність її внутрішнього світу.

Аналіз досліджень Л. І. Божович, Я.Л. Коломинского, Г.Г. Кравцова, М.І. Лісіна та ін. Показав, що самооцінка старшого дошкільника - явище нестійке, ситуативне. Механізм формування самооцінки в дошкільному дитинстві розгортається через конкретні види оцінок до узагальнених; через оцінки значущих дорослих (батьків, педагогів). Найбільш адекватною самооцінкою в дошкільному віці зізнається, як правило, завищена; самооцінка дошкільника характеризується: цілісністю (дитина не розрізняє себе як суб'єкт діяльності і себе як особистість); недостатньою об'єктивністю і обґрунтованістю;

В процесі спеціально організованого навчання можна змінити самооцінку дитини і навчити оцінювати свою діяльність та інших.

В основі навчання самооцінювання дошкільнят лежить формування вміння у дошкільнят створювати оцінне висловлювання.

Незважаючи на те, що діти не володіють умінням створювати оцінне висловлювання, від них це вміння затребується вже в дошкільному віці, про що свідчать програми ДОП, де в якості приватних умінь, якими необхідно опанувати дитині, називаються такі:

• оцінювати свої вчинки і вчинки інших дітей;
• правильно оцінювати результати своєї діяльності і діяльності товаришів;
• правильно розуміти слова, що виражають моральну оцінку, передавати своє ставлення до вчинків героїв художніх творів.

Для розвитку позитивної самооцінки у дітей дослідники пропонують створити різноманітні умови, такі як: оптимізація оціночних відносин дітей в діяльності, які ведуть до підвищення реалістичності самооцінки, збагачення її содер¬жанія; включення рефлексивно - оціночних відносин дітей власної діяльності в умовах співвідношення її з педагогічною оцінкою в цьому виді діяльності; створення обстановки психологічного комфорту і ситуації успіху.

На основі теоретичного дослідження нами було проведено дослідження розвитку самооцінки дітей старшого дошкільного віку за такими методиками (всього в дослідженні брало участь 40 дітей: 20 дітей експериментальної і 20 дітей контрольної групи):

Мета констатуючого етапу: виявити особливості і рівень розвитку самооцінки дітей старшого дошкільного віку.

В ході експерименту, що констатує нами були використані наступні методики:

1. Аналіз планів виховно-освітньої роботи з дітьми

Мета: планування педагогами роботи з розвитку самооцінки у дітей дошкільного віку.

2. Тест «Драбинка» (автор В. Г. Щур)

Мета: Вивчення адекватності та реалістичності самооцінки і співвідношення реального і ідеального

3.Беседа з дітьми про оцінку та самооцінку.

Мета: усвідомлення сутності самооцінки, вміння відбирати критерії та оцінювати на їх основі себе та своїх товаришів.

4. Вивчення прояву здатності до самооцінювання дітей старшого дошкільного віку в різних видах діяльності »(автор Г. А. Урунтаева)

Мета: визначити рівень розвитку здатності до самооценивающее на основі візуального спостереження в різних видах діяльності.

Результати аналізу календарних планів вихователів контрольної і експериментальної груп показують, що системна робота в даному напрямку не ведеться.

В цілому результати діагностики говорять про те, що у дітей спостерігається підвищена і адекватна і реалістична самооцінка. Під самооцінкою діти розуміють правильність поведінки; співвідносять оцінку з відміткою, при цьому виділяють критерії оцінки: поганий / хороший, правильно / неправильно. Більшою мірою спираються при своїй оцінці на оцінку педагога. Можуть адекватно оцінювати результати своєї діяльності і діяльності товаришів за допомогою дорослих або за заданим алгоритмом.

На основі виділених нами критеріїв самооцінки таких, як: загальна здатність до самооцінювання, реалістичність самооцінки (завищена, занижена, нормальна), обґрунтованість самооцінки визначили рівні її розвитку у дітей старшого дошкільного віку.

Високий рівень самооцінки характеризується тим, у дітей сформована адекватна реалістична самооцінка, вміють адекватно оцінювати свої вчинки і вчинки інших дітей; адекватно оцінюють результати своєї діяльності і діяльності товаришів; виділяють деякі критерії для оцінювання себе та свою діяльність, дають характеристику виділеного критерію, висловлюють її в розгорнутій мовної формі, мотивують її.

Середній рівень характеризується тим, що у дітей сформована один з видів самооцінки (реалістична, завищена, занижена), при цьому не завжди діти адекватно оцінюють свої вчинки і вчинки інших дітей; можуть адекватно оцінювати результати своєї діяльності і діяльності товаришів за допомогою дорослих; виділяють деякі критерії для оцінювання себе та свою діяльність, мотивують свою оцінку, але не дає характеристику виділеного критерію, не виражає її в розгорнутій мовної формі.

Низький рівень характеризується тим, що у дітей сформована занижена або завищена самооцінка, при цьому діти не адекватно оцінюють свої вчинки і вчинки інших дітей; результати своєї діяльності і діяльності товаришів; не використовує мовні форми, що виражають оцінку, не виділяє деякі критерії для оцінювання себе та свою діяльність, не дає характеристику виділеного критерію, не виражає її в розгорнутій мовної формі, не мотивує свою оцінку.

В результаті аналізу всіх методик, діти в контрольній та експериментальній групі умовно були розподілені за рівнями самооцінки. Експериментальна група: високий рівень - 15% дітей, середній рівень - 65% дітей, низький - 20% дітей. Контрольна група: високий рівень - 10% дітей, середній рівень - 70% дітей, низький - 20% дітей.

Підвищення рівня розвитку самооцінки може бути забезпечено шляхом розробки та апробації нових умов в процесі безпосередньої освітньої діяльності. Висновки з цієї главі стали підставою для формуючого експерименту.

Метою формуючого етапу було створення і апробація педагогічних умов розвитку самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.

Для підвищення рівня самооцінки у старших дошкільників нами був розроблений перспективний план, який включав: етапи роботи з розвитку самооцінки у дітей старшого дошкільного віку; завдання розвитку самооцінки; методи і прийоми, які використовуються педагогом для досягнення поставлених завдань.

Реалізація поставлених завдань здійснювалася через ряд, умовно виділених нами етапів.

1 етап. мотиваційний

завдання:

• створення у дітей інтересу до проблеми розвитку самооцінки і оцінки
• спираючись на раніше отримані знання, формувати розуміння значущості вміння оцінювати себе та інших;
• збагачувати словник дітей оціночними судженнями;
• створювати ситуації успіху для кожної дитини.

2 етап. Мотиваційно-практичний

завдання:

• збагачувати знання дітей про оціночних відносинах дітей в діяльності, які ведуть до підвищення реалістичності самооцінки;
• транслювати способи оцінки і самооцінки на основі заданого алгоритму;
• збагачувати словник дітей оціночними судженнями;
• створювати ситуації успіху для кожної дитини.

3 етап. Практико-орієнтований

завдання:

• формувати уменіепереносіть засвоєні знання і правила оцінювання в різні види діяльності;
• закріплювати навички оцінки та самооцінки в різних ситуаціях.

Для того щоб виявити ефективність виконаної роботи провели контрольний експеримент по методикам констатуючого етапу дослідження.

Підсумкові результати по контрольному експерименту: експериментальна група: високий рівень - 45% дітей, середній рівень - 50% дітей, низький - 15% дітей. Контрольна група: високий рівень - 10% дітей, середній рівень - 75% дітей, низький - 15% дітей.

Аналіз отриманих даних показує збільшення числа дітей з високим рівнем розвитку самооцінки.

Результати діагностики контрольної групи відрізняються від результатів експериментальної групи незначно. Аналіз результатів контрольного експерименту показав, що є позитивна динаміка у розвитку самооцінки у дітей старшого дошкільного віку в експериментальній групі.

Якісні зміни проявилися в тому, що у дітей розширилися і стали більш чіткими уявлення про те, що таке самооцінка, як можна оцінити свою діяльність і діяльність своїх товаришів, в діяльності діти стали оперувати більш широким оцінним словниковим запасом.

Таким чином, виявлені і створені нами умови дозволили досягти мета дослідження і підтвердити гіпотезу.

Проведена нами робота не претендує на остаточне вирішення проблеми, можливо, її подальше дослідження з дітьми більш раннього віку.

Автор:
Лешун Наталія Миколаївна,
вихователь,
МБДОУ № 63 комбінованого виду,
м Ангарськ, Іркутська обл., Росія

Стаття розміщена в авторській редакції