Не найдено

Калушский Шевченко заменил в Новогродовке Ленина

Опубликовано: 02.11.2016

У 2001 році калушани подарували Новогродівці, що на Донеччині, пам’ятник Тараса Шевченка. Але це не започаткувало співпрацю між двома містами, а стало, швидше, кульмінацією стосунків двох міст. Адже, за допомоги калушан, у Новогродівці почали функціонувати дві українські школи та навіть українська церква. Про те, як калушани передавали до Новогродівки сотні кілограмів українських підручників, збирали гроші на пам’ятник Тарасові Шевченку та «посунули» Леніна, «Вікнам» розповів учасник тих подій Василь Уштан.

У вересні цього року у місті Новогродівка на Донеччині відзначили 15-річчя встановленого коштом калушан пам’ятника Тарасові Шевченку. В урочистостях взяла участь делегація із Калуша у складі заступника міського голови Наталії Табачук, головного спеціаліста відділу розвитку підприємництва управління економіки Калуської міської ради Віктора Павліва та безпосереднього учасника тих подій, голови товариства «Відродження» у Калуші Василя Уштана. Василеві Уштану та міському голові Калуша Степану Різнику (1998-2002) у Новогродівці присвоїли звання Почесних громадян міста.

Посилки із підручників — на сотні кілограмів

Встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку — це, швидше, кульмінація, ніж початок стосунків між Калушем та Новогродівкою.

— Встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку стало «вершиною» співпраці, — розповідає «Вікнам» Василь Уштан. — З Новогродівкою товариство «Відродження» працює з 1989 року.

За допомоги членів товариства «Відродження» Василя Уштана та нині вже покійного Федора Бандури у Новогродівці запрацювали дві україномовні школи.

— У Новогродівці живуть люди, з якими Федір Бандура був на засланні у Казахстані. Вони — родом із Львівщини, проте не змогли повернутися додому й оселилися на Донбасі. Якось Федір Бандура гостював у сім’ї Мальчиних із Новогродівки. І зайшла мова про українські школи. Зійшлися на тому, що одну зі шкіл, де директором працювала донька Софії Мальчин, можна зробити українською. Софія Мальчин — одна із найбільш шанованих мешканок Новогродівки, — каже Василь Уштан.

Після того, як Софія Мальчин звернулася до товариства «Відродження» у Калуші, ті почали збирати підручники, видані українською мовою, для новогродівської школи.

— Спочатку забезпечили підручниками перший клас, потім роздобули книги для другокласників. І так — упродовж 11-ти років, — каже Василь Уштан.

Він пригадує, що передачі до Донецька могли важити і понад 150 кілограмів. При цьому Василь Уштан із Федором Бандурою возили їх потягом. У роки, коли шкільні зошити видавали лише за «рознарядкою», калушани возили до Новогродівки навіть зошити.

— Приїхали ми якось із підручниками на 1 вересня. На урочисту лінійку до української школи Новогродівки прийшли міський голова і завміськвно (завідувач відділу освіти. — Авт. ). Потім нас запросили на перший урок у класи. До мене підійшла директор школи та попросила зустрітися із вчителями школи. Це почула завміськно і запропонувала зустріч із усіма вчителями міста. Понад півтора години слухали мене освітяни із Новогродівки у Будинку культури, — пригадує Василь Уштан.

Після цього міська влада та освітяни Новогродівки на чолі з міським головою відвідали Калуш. Спочатку — ЗОШ №6, потім — Карпати.

Открытые вакансии
rss