Специфіка функціонування банків як фінансових посередників полягає в тому, що для здійснення активних операцій ними широко використовуються залучені ресурси. У зв'язку з цим особливого значення набуває здатність банку вчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання перед кредиторами і вкладниками, тобто банківська ліквідність.

Ліквідність є однією з узагальнених якісних характеристик діяльності банку, що визначає багато в чому його надійність. Від ліквідності окремих комерційних банків в значній мірі залежить стабільність грошово-кредитної системи в цілому. Порушення ліквідності і банкрутство одного з банків можуть спричинити за собою втрату ліквідності і неплатоспроможність інших банків і клієнтів. Цим пояснюється важливість регулювання діяльності комерційних банків в області ліквідності з боку центральних банків.

Поняття банківської ліквідності включає в себе ліквідність балансу банку, ліквідність банку, ліквідність банківської системи.

Баланс банку ліквідний, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації коштів по активу покривати термінові зобов'язання по пасиву.

Ліквідність банку є більш широким поняттям і проявляється в своєчасному виконанні банком своїх договірних зобов'язань, причому не тільки за рахунок абсолютно ліквідних активів, які перебувають в грошовій формі (кошти в касі банку і на його кореспондентських рахунках, в центральному банку і в інших комерційних банках), але і шляхом реалізації інших активів (наприклад, державних цінних паперів, які можна перевести в грошову форму), а також за допомогою позик на міжбанківському ринку.

Одним з найважливіших умов ліквідності банку є ліквідність його балансу.

Найбільш широким поняттям є ліквідність банківської системи. Вона характеризує здатність всієї банківської системи країни своєчасно та безперебійно виконувати договірні зобов'язання і забезпечувати заплановані обсяги внутрішнього кредитування економіки і уряду. Це досягається, зокрема, за рахунок перерозподілу коштів між банками через грошовий ринок.

Зобов'язання, за якими відповідає банк перед кредиторами і вкладниками, складаються з реальних і потенційних. Реальні зобов'язання знаходять відображення в балансі банку і представлені у вигляді депозитів (термінових і до запитання), залучених міжбанківських ресурсів, коштів кредиторів. Враховуються за балансом видані банком гарантії являють собою його потенційні зобов'язання. Ліквідність банку передбачає своєчасне виконання всіх узятих на себе зобов'язань, в тому числі і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

Для виконання своїх зобов'язань банки використовують різні джерела коштів:
- грошові кошти в касах банку;
- кошти на кореспондентських рахунках у центральному банку або в комерційних банках;
- активи (наприклад, державні цінні папери і дорогоцінні метали), які можна швидко реалізувати і перетворити на грошову форму;
- міжбанківські кредити, отримані від центрального банку або куплені на міжбанківському ринку.

Використання цих джерел не повинно бути пов'язане з втратами для банку. Так, реалізація активів повинна здійснюватися в звичайному режимі, по заздалегідь передбаченої ціною, в заплановані терміни, а придбання ресурсів на міжбанківському ринку - на прийнятних для банку-позичальника умовах. Таким чином, ліквідність банку слід трактувати, як його здатність виконувати свої зобов'язання не тільки своєчасно, але і без істотних втрат. Можливість реалізації цих умов обумовлюється рядом факторів внутрішнього і зовнішнього порядку.

До факторів внутрішнього порядку відносяться:
- надійна капітальна база банку;
- якість активів банку;
- якість депозитів;
- помірна залежність від зовнішніх джерел;
- збалансованість активів і пасивів за термінами;
- позитивний імідж банку;
- належний рівень менеджменту.

Під надійним капітальної базою мається на увазі наявність значної величини власного капіталу банку, основу якого складають статутний фонд, перерозподілу прибутків банку та інші фонди. Ці кошти забезпечують банку фінансову стійкість. Чим більший власний капітал банку, тим вище його ліквідність.

В основі оцінки якості активів банку лежать такі критерії, як ліквідність, ризикованість, дохідність і диверсифікованість. Під ліквідністю активів розуміється здатність перетворюватися в грошову форму при їх реалізації або в результаті погашення зобов'язань позичальником (боржником). Ступінь ліквідності того чи іншого виду активів залежить від їх призначення. Традиційно за ступенем ліквідності активи групуються наступним чином:
- першокласні ліквідні активи. Вони складаються з грошових коштів банку, що знаходяться в його касі та на кореспондентських рахунках, а також державних цінних паперів;
- порівняно ліквідні активи. До них відносяться: короткострокові (до 30 днів) кредити юридичним і фізичним особам; надані міжбанківські кредити і депозити до запитання; короткострокові векселі, факторинг, а в країнах з розвиненим ринком цінних паперів - комерційні корпоративні цінні папери;
- менш ліквідні активи. До їх складу входять довгострокові кредити та інвестиції;
- неліквідні активи. Вони включають: будівлі, споруди, нематеріальні активи; прострочену безнадійну заборгованість за кредитами; збитки.

Чи знаєте Ви, що: беручи участь в програмі лояльності від Форекс-брокера NPBFX, Ви в залежності від наторгували Вами обороту можете отримати в подарунок iPad, iPhone, планшетний комп'ютер і навіть автомобіль «BMW».

На основі ризикованості активів оцінюється потенційна можливість втрат при їх перетворенні в грошову форму. Чим вище частка ризикованих активів, тим нижча ліквідність банку.

Аналіз активів банку з точки зору прибутковості дозволяє оцінити їх ефективність, тобто здатність приносити дохід і таким чином формувати джерело коштів для збільшення капітальної бази банку.

За ступенем прибутковості активи поділяються на дві групи: які кошти і не приносять. Слід виважено підходити до нарощування дохідних активів, оскільки вони, як правило, менш ліквідні і несуть велику ймовірність втрат (ризик) при їх реалізації в порівнянні з активами, які не приносять дохід.

Під диверсифікацією активів розуміється ступінь розподілу ресурсів банку з різних сфер розміщення. В основному проводиться оцінка структури активів в розрізі різних напрямків вкладень ресурсів (каса, кредити, інвестиції і т.д.); типів контрагентів (центральний банк, комерційні банки, юридичні особи, фізичні особи); видів валют. Чим більше ступінь диверсифікації активів, тим вище ліквідність банку.

На ліквідність банку безпосередній вплив надає його депозитна база, оскільки вона як раз і являє ті зобов'язання, які банк повинен своєчасно виконувати. Основним критерієм якості депозитів (термінових і до запитання) є їх стабільність. Чим більшу частку у ресурсній базі банку складають стабільні депозити, тим вище ліквідність банку.

На ліквідність банку істотний вплив може надати його залежність від зовнішніх джерел, якими є міжбанківські кредити.

Міжбанківський кредит дозволяє усунути короткостроковий недолік ліквідних коштів, але якщо він займає основну питому вагу в залучених ресурсах, то несприятлива кон'юнктура на ринку міжбанківських кредитів може привести до дострокового відкликання наданих ресурсів або їх різкого подорожчання, а, в кінцевому рахунку - до краху банку.

Істотний вплив на ліквідність банку надає збалансованість активів за сумами і за термінами. Розміщуючи залучені ресурси в активи термінового характеру, банк не повинен залишати поза увагою, на які терміни вони надані вкладниками. Нехтування цим правилом при роботі з залученими ресурсами може призвести до нездатності банку повністю своєчасно виконати свої зобов'язання. Хоча не всі депозити банку знімаються одночасно, і певна частина їх постійно поновлюється, для основної частки активів і пасивів правило збалансованості має дотримуватися в обов'язковому порядку.

Важливе значення для підтримки ліквідності на належному рівні відіграє імідж банку. Банк з позитивною репутацією має переваги перед іншими банками при формуванні ресурсної бази: йому швидше довірять свої кошти вкладники; нижче ймовірність незапланованого вилучення залучених коштів; простіше вести пошук ресурсів на міжбанківському ринку для усунення короткострокового нестачі ліквідних коштів.

Багато в чому ступінь ліквідності банку залежить від якості менеджменту. Причому важливу роль грає як рівень організації управління ліквідністю, так і система управління діяльністю банку в цілому.

Стан ліквідності банку залежить, як зазначалося раніше, не тільки від внутрішніх, але і від ряду зовнішніх чинників, основними з яких є:
- загальна економічна і політична обстановка в країні;
- ступінь розвитку ринку цінних паперів і міжбанківського ринку;
- організація системи рефінансування;
- ефективність наглядових функцій центрального банку.

Оцінка ліквідності комерційних банків проводиться на підставі нормативних показників, встановлених центральним банком і обов'язкових до виконання. У світовій банківській практиці існують різні модифікації показників ліквідності, але все норми зазвичай встановлюються як відношення різних статей активів балансу до всієї суми (або до певних статей) пасивів або, навпаки, пасивів - до активів.

Для комерційних банків Республіки Білорусь встановлено такі нормативи ліквідності:
- миттєва;
- поточна;
- короткострокова;
- мінімальне співвідношення високоліквідних і сумарних активів.

Миттєва ліквідність - показник здатності банку виконати першочергові зобов'язання за рахунок абсолютно ліквідних активів - коштів в касах банку на кореспондентських рахунках та ін. Першочергові зобов'язання існують у банку за залученими до запитання коштами банків, юридичних та фізичних осіб, а також по ресурсах, терміни повернення яких вже наступили.

Поточна ліквідність характеризує готовність банку виконати свої зобов'язання не тільки на поточний момент, а й на найближчу перспективу - до одного місяця.

Короткострокова ліквідність характеризує ступінь збалансованості активів і пасивів банку за сумами та строками в межах одного року. При розрахунку даного нормативу не тільки відбувається зіставлення термінів повернення активів з термінами виконання зобов'язань, але і робиться оцінка активів до запитання з урахуванням відсотка їх ліквідності і пасивів до запитання - з урахуванням ризику їх одночасного зняття.

Співвідношення високоліквідних і сумарних активів визначає межі, в яких банк здатний забезпечити собі рівень прибутковості при належному рівні ліквідності. Рекомендоване Національним банком мінімально допустиме значення даного показника - не менше 10%, але не слід однозначно позитивно розцінювати його істотне перевищення, оскільки воно може бути результатом необгрунтованого завищення частки високоліквідних активів на шкоду прибутковості.

Поряд з поняттям ліквідності існує поняття платоспроможності банку. Слід їх розрізняти. Платоспроможність банку дещо ширше, це здатність банку в належні терміни і в повній сумі виконувати свої зобов'язання не лише перед кредиторами і вкладниками, а й перед акціонерами, центральним банком, державою в особі фінансових органів, тобто своєчасно і повно здійснювати платежі (в тому числі в бюджет і різні позабюджетні фонди, страхові організації), безперебійно видавати гроші клієнтам, повертати позики іншим банкам, забезпечувати дивіденди по паях і акціям, виплачувати заробітну плату своїм працівникам і т.д. Ліквідність банку виступає як необхідна і обов'язкова умова його платоспроможності. Однак можливість здійснення всіх перерахованих вище платежів залежить від наявності у банку не тільки ліквідних і бистрореалізуемих активів, але і власних коштів. Платоспроможним вважається банк, у якого активи перевищують зобов'язання, тому на платоспроможність банку вирішальний вплив справляє власний капітал. Платоспроможність банку можна розглядати як адекватність структури активів величини власного капіталу банку.

У світовій банківській практиці для оцінки платоспроможності банків використовуються нормативи (коефіцієнти) достатності капіталу. В основі розрахунку даних показників лежить порівняння величини власного капіталу банку з активами і забалансовими зобов'язаннями банку, "зваженими" з урахуванням ступеня їх ризику. Таким чином, економічний сенс нормативу достатності капіталу полягає у визначенні можливості банку власним капіталом покрити вкладення в неліквідні і високо ризиковані активи.

Система економічних нормативів, встановлена ​​для комерційних банків, націлена на підтримку ліквідності і надійності окремих банків, але в той же час дозволяє забезпечувати безпечне і ліквідне функціонування банківської системи в цілому.