Види цінних паперів, що обертаються на російському фондовому ринку

Акції підприємств

Т іпи акцій визначаються Федеральним законом від 26.12.95 р № 208-ФЗ "Про акціонерні товариства" (зі змінами від 07.08.2001 р).

У ставом суспільства визначаються кількість і номінальна вартість акцій, придбаних акціонерами (розміщені акції), і права, які надаються цими акціями. Придбані і викуплені товариством акції, а також акції товариства, право власності на які перейшло до суспільства відповідно до зазначеним федеральним законом, є розміщеними до їх погашення.

У ставом суспільства можуть бути визначені кількість, номінальна вартість, категорії (типи) акцій, які суспільство має право розміщувати додатково до розміщених акцій (оголошені акції), і права, які надаються цими акціями. При відсутності в статуті суспільства цих положень суспільство не має права розміщувати додаткові акції.

У ставом суспільства можуть бути визначені порядок і умови розміщення суспільством оголошених акцій.

1. Кожна звичайна акція товариства надає акціонеру - її власнику однаковий обсяг прав. Акціонери - власники звичайних акцій товариства можуть відповідно до зазначеним федеральним законом і статутом товариства брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу з усіх питань його компетенції, а також мають право на отримання дивідендів, а в разі ліквідації товариства - право на отримання частини його майна . Конвертація звичайних акцій у привілейовані акції, облігації та інші цінні папери не допускається.

2. Акціонери - власники привілейованих акцій товариства не мають права голосу на загальних зборах акціонерів, якщо інше не встановлено зазначеним федеральним законом. Привілейовані акції суспільства одного типу надають акціонерам - їх власникам однаковий обсяг прав і мають однакову номінальну вартість.

У статуті товариства повинні бути визначені розмір дивіденду і (або) вартість, виплачувана при ліквідації товариства (ліквідаційна вартість) за привілейованими акціями кожного типу. Розмір дивіденду і ліквідаційна вартість визначаються в твердій грошовій сумі або у відсотках до номінальної вартості привілейованих акцій. Розмір дивіденду і ліквідаційна вартість по привілейованих акціях також вважаються певними, якщо статутом товариства встановлено порядок їх визначення. Власники привілейованих акцій, по яких не визначений розмір дивіденду, мають право на отримання дивідендів нарівні з власниками звичайних акцій.

Е слі статутом товариства передбачені привілейовані акції двох і більше типів, по кожному з яких визначено розмір дивіденду, статутом товариства повинна бути також встановлена черговість виплати дивідендів по кожному з них, а якщо статутом товариства передбачені привілейовані акції двох і більше типів, по кожному з яких визначена ліквідаційна вартість, - черговість виплати ліквідаційної вартості по кожному з них.

У ставом суспільства може бути встановлено, що невиплачений або не повністю виплачений дивіденд по привілейованим акціям певного типу, розмір якого визначено статутом, накопичується н виплачується не пізніше терміну, визначеного статутом (кумулятивні привілейовані акції). Якщо статутом товариства такий строк не встановлений, привілейовані акції кумулятивними не є.

У ставом суспільства може бути передбачена конвертація привілейованих акцій певного типу в звичайні акції або привілейовані акції інших типів на вимогу акціонерів - їх власників або конвертація всіх акцій цього типу в строк, визначений статутом товариства. В цьому випадку статутом товариства на момент прийняття рішення, що є підставою для розміщення конвертованих привілейованих акцій, повинні бути визначені порядок їх конвертації, в тому числі кількість, категорія (тип) акцій, в які вони конвертуються, і інші умови конвертації. Зміна зазначених положень статуту товариства після прийняття рішення, що є підставою для розміщення конвертованих привілейованих акцій, не допускається.

До онвертація привілейованих акцій в облігації та інші цінні папери, за винятком акцій, не допускається. Конвертація привілейованих акцій у звичайні акції та привілейовані акції інших типів допускається тільки в тому випадку, якщо це передбачено статутом товариства, а також при реорганізації товариства відповідно до зазначеним федеральним законом.

А кціонери - власники привілейованих акцій беруть участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу при вирішенні питань про реорганізацію та ліквідацію товариства. Акціонери - власники привілейованих акцій певного типу набувають право голосу при вирішенні на загальних зборах акціонерів питань про внесення змін і доповнень до статуту товариства, що обмежують права акціонерів - власників привілейованих акцій цього типу, включаючи випадки визначення або збільшення розміру дивіденду і (або) визначення або збільшення ліквідаційної вартості, виплачуваних по привілейованим акціям попередньої черги, а також надання акціонерам - власникам привілейованих акцій іншого тип а переваг у черговості виплати дивіденду і (або) ліквідаційної вартості акцій. Рішення про внесення таких змін і доповнень вважається прийнятим, якщо за нього віддано не менше ніж три чверті голосів акціонерів - власників голосуючих акцій, що приймають участь у загальних зборах акціонерів, за винятком голосів акціонерів - власників привілейованих акцій, права за якими обмежуються, і три чверті голосів всіх акціонерів - власників привілейованих акцій кожного типу, права за якими обмежуються, якщо для прийняття такого рішення статутом товариства не встановлена ​​більша кількість голосів акціонерів.

А кціонери - власники привілейованих акцій певного типу, розмір дивіденду по яких незалежно від причин визначено в статуті товариства, за винятком акціонерів - власників кумулятивних привілейованих акцій, мають право брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу з усіх питань його компетенції, починаючи зі зборів, наступного за річним загальними зборами акціонерів, на якому незалежно від причин не було прийнято рішення про виплату дивідендів або було прийнято рішення про неповну виплату дивідендів по прівілегірующіх ванним акцій цього типу. Право акціонерів - власників привілейованих акцій такого типу брати участь у загальних зборах акціонерів припиняється з моменту першої виплати за вказаними акціях дивідендів у повному розмірі.

А кціонери - власники кумулятивних привілейованих акцій певного типу мають право брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу з усіх питань його компетенції, починаючи зі зборів, наступного за річним загальними зборами акціонерів, на якому повинно було бути прийнято рішення про виплату за цими акціями в повному розмірі накопичених дивідендів, якщо таке рішення не було прийнято або було прийнято рішення про неповну виплату дивідендів. Право акціонерів - власників кумулятивних привілейованих акцій певного типу брати участь у загальних зборах акціонерів припиняється з моменту виплати всіх накопичених за вказаними акціях дивідендів у повному розмірі.

Джерело: оцінки АЛ "Веди", дані компаній

вгору

Типи інвесторів, що працюють на російському фондовому ринку

В процесі розвитку вітчизняного фондового ринку сформувалися кілька груп інвесторів, орієнтованих на вкладення в які звертаються на ньому інструменти. Розглянемо їх.

колективні інвестиції

Ф ормірованіе такої інституційної форми інвестування, як колективні інвестиції, відбулося безпосередньо з початком чекової приватизації. Найбільше число рядових вкладників об'єднували фонди, які відповідно до Указу Президента РФ №1186 "Про заходи щодо організації ринку цінних паперів в процесі приватизації державних і муніципальних підприємств" (жовтень 1992 г.) засновувалися як акціонерні товариства і як чекові фонди. Розквіт колективної форми інвестицій припав на 1994-1997 рр., Коли в країні налічувалося близько 350 реально працюючих спеціалізованих інвестиційних фондів приватизації, відкритих і закритих інвестиційних фондів, створених поза процесом приватизації, понад 900 недержавних пенсійних фондів (НПФ), близько 3000 страхових компаній, понад 100 кредитних спілок, приблизно 150 загальних фондів банківського управління (ОФБУ).

До ак відомо, спеціалізовані чекові інвестиційні фонди (ЧІФи) створювалися з метою акумуляції приватизаційних чеків і подальшого придбання на них акцій приватизованих підприємств на чекових аукціонах. Акціонерами фондів стали близько 25 млн. Чоловік, тобто більше 16% населення Росії. В ході чекової приватизації було придбано понад 10% активів приватизованих підприємств. До 1997-1998 рр., За оцінками ФКЦБ, тільки 25-30 найбільших фондів, реорганізувавшись, залишилися активними учасниками ринку цінних паперів.

Д лаючи форма колективного управління - пайові інвестиційні фонди (ПІФи) - існує з 1995 р Незважаючи на те що ПІФи створювалися для залучення коштів населення, по ряду вищевикладених причин керуючі фондами намагалися залучати в них тільки кошти заможних громадян (наприклад, вступний внесок до фондів в середньому становив 1.5-2 тис. дол. США). У 1999 р, відповідно до Указу Президента РФ, все чекові фонди і акціонерні інвестиційні товариства повинні були реорганізуватися. З 700 чекових фондів реорганізувалися в ПІФи тільки акціонерні інвестиційні фонди, з брокерських компаній - лише 39, решта ж просто перестали функціонувати. Перешкодою для ефективної реорганізації чекових фондів з'явилися підвищені вимоги до ліквідності і диверсифікації активів новостворюваних фондів, а також проблеми, що виникли в зв'язку з фіскальної заборгованістю чекових фондів та акціонерних товариств, що створила труднощі з визначенням вартості неліквідних активів. Найбільш успішно перебудувалися фонди, котрі володіли найкращими за якістю активами - "Альфа-капітал", "Перший чековий", "НИКойл", "Піонер" та ін., Або створювалися за участю іноземного капіталу. Серед зарубіжних фондів життєздатними виявилися лише кілька пайових фондів - "Монтес-аури", "Кредит Свісс Ферст Бостон", "Темплтон" і ін.

У 2002 р на ринку були представлені понад 50 ПІФів, вартість чистих активів яких становить близько 500 млн. Дол. На частку ПІФів, які контролюються нафтовим холдингом "Лукойл", припадає понад 50% обороту ринку, вартість їх активів перевищує 200 млн. Дол .

П аевие інвестиційні фонди "ЛУКойл Фонд Перший", "ЛУКойл Фонд Другий" і "ЛУКойл Фонд Третій" були перетворені з чекового інвестиційного фонду "ЛУКойл Фонд". На сьогоднішній день всі три фонду є фондами акцій - структура їх вкладень в цілому відповідає структурі російського фондового ринку. Інвестиційний портфель фондів складається з найбільш ліквідних і високоприбуткових акцій підприємств нафтогазового комплексу, енергетики та телекомунікацій: ВАТ "Лукойл", АТ "Сибнефть", АТ "Сургутнафтогаз", РАО "ЄЕС Росії", АТ "Мосенерго", АТ "Ростелеком", ВАТ "Газпром", РАО "Норільський нікель". Така структура інвестиційного портфеля поєднує високу ліквідність і прибутковість з достатнім ступенем надійності.

В се три пайові фонди групи "ЛУКойл Фонд" є інтервальними, тобто відкриваються для розміщення та викупу паїв кілька разів на рік, мінімальний термін інвестицій в них - 4 місяці, тому вони більше підходять тим, хто орієнтований на досить тривалий період інвестування.

З пеціалісти Корпорації розробили і реалізували інвестиційну стратегію, яка дозволила добитися більш ніж 5% -ного перевищення над рівнем зростання фондового ринку.

27 квітня 2001 р Федеральною комісією з ринку цінних паперів був зареєстрований пайовий інвестиційний фонд "ЛУКойл Фонд Професійний". Цей фонд орієнтований на інституційних інвесторів, в першу чергу на недержавні пенсійні фонди. Інвестиційна декларація фонду відповідає вимогам Інспекції НПФ до структури розміщення пенсійних резервів. За період первинного розміщення обсяг інвестованих в фонд коштів перевищив обов'язкові 5 млн. Руб. більш ніж в чотири рази.

6 серпня 2001 році закінчив первинне розміщення п'ятий пайовий інвестиційний фонд КК "НИКойл" - "ЛУКойл Фонд Консервативний". "Консервативний" фонд призначений для інвесторів, які розраховують на повільне, але постійне збільшення доходів і на те, що вкладені суми не знеціняться. Цей фонд - єдиний з усієї групи є відкритим: паї можна купити і продати кожен робочий день. Інвестиційна стратегія фонду спрямована на інвестиції в державні боргові зобов'язання і лише невелика частина - в акції.

Р озвиток системи недержавних пенсійних фондів було покликане вирішувати соціальні завдання (такі, як, наприклад, додаткове пенсійне забезпечення громадян), а крім того, стимулювати довгострокові вкладення в економіку. Розвиток НПФ в Росії з самого початку їх виникнення відбувалося в умовах правового вакууму.

У травні 1998 був прийнятий закон про НПФ, в правові документи були внесені зміни і доповнення про інвестування через керуючі компанії, використанні спеціалізованих депозитаріїв, щоквартальної звітності по кожному учаснику, активів, пенсійних виплат.

І нвестиц російських недержавних пенсійних фондів в економіку в 2000 р перевищили 1 млрд. Дол. Станом на кінець лютого 2002 року загальний обсяг цих вкладень склав 35 млрд. Руб. - близько 1.1 млрд. Дол. У акції російських компаній вкладено 54% ​​цих пенсійних грошей.

Про Пераціму великих НПФ, що належать промисловим гігантам, - це не класичні інвестиції пенсійних коштів, а "бухгалтерські операції, спрямовані на зниження податкового тягаря". Саме на частку 10 таких найбільших фондів припадає 80% усіх вкладень НПФ, а газпромівський "Газфонд" один вклав 60% з названої Інспекцією НПФ суми.

Н аиболее великими НПФ були "Газфонд", "Сургутнафтогаз", "ЛУКойл-Гарант" - на їх частку припадало приблизно 65% активів сумарних коштів НПФ. В силу об'єктивних причин основні вкладення таких фондів припадали на акції відповідних холдингів (приблизно 80%), решта - на облігації, вкладення в іноземну валюту та ін. Незважаючи на те що за чинним законодавством НПФ не можуть інвестувати понад 10% своїх ресурсів в один інструмент або в активи одного емітента, подібні правові перешкоди долаються за допомогою афілійованих фінансових структур (суміжних пайових фондів, банків, інвестиційних і страхових компаній і т. п.). Наприклад, НПФ "Газфонд" м Москви здійснює свою діяльність через дочірні підприємства Севергазпрома РАО "Газпром": Нюксенский, Тотемського, Грязовецький ЛПУ і ін.

Страхові компанії

І Інвестиційний діяльність страхових компаній регламентується Законом РФ "Про страхування", а також нормативними актами Росстрахнадзора, Центрального банку РФ і Мінфіну РФ. Для забезпечення фінансової стійкості страховики повинні інвестувати кошти на принципах диверсифікації, зворотності, ліквідності і прибутковості. До дозволеним напрямками інвестицій відносяться державні, муніципальні та інші цінні папери, банківські вклади, права власності на участь в статутному капіталі, нерухомість. До теперішнього часу російські страхові компанії сформували значний інвестиційний потенціал. Але корпоративні папери були завжди слабо представлені в інвестиційних портфелях страхових компаній. Це обумовлено підвищеним ступенем ризику вкладень в корпоративні цінні папери. Найбільш популярними видами інвестицій для страхових компаній були вкладення в державні папери і векселі банків.

Загальні фонди банківського управління

Про бщіе фонди банківського управління (ОФБУ) начали створюватіся відповідно до Інструкції ЦБ РФ від 2 липня 1997 У период розквіту фондового Сайти Вся (1997 г.) ця форма колективного інвестування стала популярну - восени 1997 року около 70 банків создали 150 ОФБУ. Не секрет, что ОФБУ, Які створюваліся під егідою стимулювання інвестіцій на Сайти Вся акцій, були поклікані Забезпечити комерційним банкам додаткові Ступені свободи в їх ДІЯЛЬНОСТІ на фондовому ринку. ОФБУ не заслужили популярності среди пересічних інвесторів. Інфраструктура ОФБУ була нерозвинена і не могла забезпечити інвесторам їх основних прав на ринку цінних паперів: сертифікат, що випускається ОФБУ, відповідно до законодавства не підпадав під визначення цінних паперів, внаслідок того що ОФБУ були зобов'язані надавати звітність в ЦБ РФ тільки раз на рік; вкладники не були захищені від можливих недобросовісних дій банку і т. п.

З ьогодні ОФБУ перетворилися в ефективний інструмент російського private banking - ексклюзивного управління коштами клієнтів. (Наприклад, в порівнянні з договором на брокерське обслуговування довірче управління в рамках ОФБУ дозволяє оптимізувати податкові платежі та ін.)

Інвестиційні компанії

З амимі активними учасниками на російському фондовому ринку залишаються інвестиційні компанії, найбільш великих з них ФКЦБ об'єднує в "групу 20". На середину 1997 р число компаній, які здійснювали брокерські, дилерські функції і діяльність з довірчого управління цінними паперами, наблизилася до 2000. В результаті кризи 1997-1998 років інвестиційні компанії зазнали величезних збитків через невиконання зобов'язань за державними борговими паперами, заморожування ринку ДКО / ОФЗ і незаконного введення мораторію за зобов'язаннями російських банків; "Обвалу" цін на російські корпоративні цінні папери і втрати ними ліквідності, обумовлених фінансовою кризою; повного паралічу банківської системи. До початку 1999 р число професійних учасників фондового ринку скоротилася на чверть.

У 2000 р структура портфелів професійних учасників фондового ринку різко змістилася від ДКО на користь валютних вкладень і акцій, збільшилася частка "блакитних фішок". Найбільш активними учасниками на фондовому ринку є ІК "НІКойл", "Трійка-Діалог", "АТОН", "Банк Кредит Свісс Ферст Бостон", "Об'єднана фінансова група". Щомісячний обсяг двосторонніх угод, укладених кожною з названих компаній, досягає 100-200 млн. Дол. Майже половина учасників - 64 члена РТС - активно обслуговують на ринку акцій інвесторів-фізичних осіб.

іноземні інвестори

П ерші потоки коштів нерезидентів були спрямовані на російський ринок акцій в 1994 р, проте були вони дуже мізерними. Практика залучення російськими підприємствами іноземних інвестицій в цей період відрізнялася широтою спектра: від консервативної політики керівництва АТ "ність", яке приваблювало портфельні інвестиції і який надавав інформацію тільки під конкретний виробничий проект аж до готовності проводити під подібний проект додаткову емісію, - до повної відкритості інформації для інвесторів , преси та акціонерів, характерною для НК "ЮКОС", супроводжуваної неприхованим бажанням компанії співпрацювати як з російськими, так і з ін дивними портфельними інвесторами.

Б Ольша частина іноземних інвесторів на зорі розвитку ринку акцій вважали за краще діяти через російські фірми на підставі договорів доручення. Причинами такого рішення проблеми інвестування іноземними учасниками ринку були дві наступні:

• небажання платити високі податки на прибуток, одержуваний від приросту капіталу;
• вкрай негативне ставлення до іноземних інвесторів з боку місцевих органів влади та адміністрацій ряду підприємств.

До ромі використання в процесі інвестування підставних фірм (що само по собі законно і використовується в багатьох країнах світу) несприятливе середовище змушувала іноземних інвесторів також відводити прибуток з-під оподаткування, переводячи реєстрацію угод (і, відповідно, сплату податку на прибуток, отриманий внаслідок зростання капіталу) в інші країни, перш за все в офшорні зони, в результаті чого до державного бюджету не надходила значна частина доходів.

П про різними оцінками, в РФ в 2002 р діяло близько 100 інвестиційних фондів з обсягом портфеля близько 1.5 млрд. Дол. (Оцінка Держкомстату РФ). Портфельними інвестиціями займаються і деякі з іноземних фондів, що спеціалізуються на прямих капіталовкладень. Західні інвестори працюють на фондовому ринку в основному через мережу РТС. Про це свідчить те, що понад 95% угод в РТС здійснюється в доларах через офшорні банківські рахунки. Депозитарно-клірингова компанія РТС, пов'язана з JP Morgan Bank системою розрахунків на умовах поставки проти платежу, найбільш популярна серед учасників російського ринку акцій, що мають рахунки за кордоном.

Приватні інвестори

У заімоотношенія населення і ринку акцій протягом усього періоду існування останнього формувалися під впливом двох визначальних обставин: низький рівень доходів громадян і недовіри населення до ринку цінних паперів в цілому.

У період ваучерної приватизації найбільш популярним видом вкладень приватних осіб були покупка населенням валюти, банківські валютні вклади, а також вкладення в фонди, іменовані сьогодні "фінансовими пірамідами". Про популярність останніх свідчить те, що від краху структур типу "МММ", "Хопер-Інвест" та інших в 1994 р постраждало не менше 16% росіян.

У наступні роки (1996-1998 рр.) Інвестиційні пріоритети приватних інвесторів почали поступово зміщуватися на користь вкладень в корпоративні цінні папери. У 1997 р значне зростання капіталізації фондового ринку, розширення його торгового простору - на тлі різко знизилася прибутковості ринку державних облігацій (до 20% річних в рублях) - привели до активізації діяльності приватних інвесторів на ринку акцій. Розширювалося число фізичних осіб, самостійно оперували на ринку цінних паперів. За оцінками ФКЦБ, в 1997-1998 рр. до 3-5% щомісячних вкладень у фондові інструменти забезпечували кошти приватних інвесторів.

В результаті фінансових катаклізмів 1997-1998 років, що призвели до десятикратного падіння цін акцій, приватні інвестори зазнали величезних втрат. Більшість фондових портфелів громадян виявилися неліквідними, а банківські рахунки - замороженими. Така форма доходу від інвестицій в акції, як дивіденди, внаслідок збитковості підприємств в 1998-1999 рр. також виявилася неефективною. Більшість приватних інвесторів на довгий час відмовилися від ідеї примножити капітал на внутрішньому російському фондовому ринку.

До рупние західні інвестиційні структури протягом усього періоду розвитку російського фондового ринку не "виявляли прихильність" приватним інвесторам. Наміри останніх використовувати готівкову форму звернення грошей входили в суперечність з законами західних держав, спрямованих проти відмивання нелегальних доходів, а дроблення фондових портфелів приватних клієнтів з метою зниження для них податкового тягаря виявилося для західних інвестиційних компаній і банків невигідним внаслідок мізерних сум, які зверталися на таких рахунках .

У 2000-2002 рр. активність приватних інвесторів істотно зросла завдяки розвитку Інтернет-торгівлі. У секції ММВБ в 2001 - початку 2002 рр. майже половину обороту забезпечував так званий "Інтернет-шлюз" - електронні угоди з акціями, близько 75% (тобто 60-100 млн. дол. / день) з яких були здійснені за участю інвесторів-фізичних осіб.

У ажной причиною досягнутого результату стало те, що в посткризових умовах торгово-розрахункова система ММВБ продемонструвала свої переваги, які полягають перш за все в забезпеченні прозорості ринку для інвесторів і надійної системи розрахунків.

Частка Інтернет-торгівлі в загальному торговельному обороті фондовій секції ММВБ в 2001 р

корпорації

І сторіческі склалося, що корпоративні компанії є активними учасниками фондового процесу. Створювані ними афілійовані фінансові структури (недержавні пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін.) Є активними учасниками вторинних фондових торгів, приймають участь в аукціонах і конкурсах з продажу цінних паперів власних випусків, а також конкуруючих виробництв, є посередниками при розміщенні цінних паперів на міжнародних фондових ринках (ІК "НІКойл", "ЛУКойл-резерв-інвест", "ЛУКойл-Гарант").

на гору