«Ось подивіться, з яким вона віконечком жила. За деревом, ось це віконечко під дахом. Там вона жила. І Аля писала: «У нас віконечко. Під ним столик. І мама на ньому або пише, або варить. І дивиться на кладовищі, яке називає «кладовищем-квітником», - розповідає головний експерт з творчості Марини Цвєтаєвої в Чехії Галина Ванечкова. Сьогодні будинок, в якому подружжя Ефрон з дочкою Алей прожили більше року, належить художниці Маркеті Суманова. Як ви ставитеся до того, що це місце є і об'єктом культурної паломництва?

«Я не вважаю себе експертом на творчість Марини Цвєтаєвої. Вперше про неї я дізналася після нашого переїзду сюди. Однак ми обидві однаково полюбили це місце. Сюди приходять люди, їм тут подобається. У них адже стає радісно на душі, і це прекрасно ».

Гостинністю господині було обумовлено і те, що захід з нагоди 85-річчя народження Георгія Ефрона проходило саме тут, у дворі «будинку Цвєтаєвої»:

«Георгія Ефрона дуже багато знають як сина Марини Цвєтаєвої. Але ті, хто познайомився з його щоденниками, його листами, для тих уже створився образ незвичайного, рідкісного людини, надзвичайно талановитого, який існує абсолютно окремо від його матері », - підкреслила Галина Ванечкова.

Послухаємо уривок з листування між Цвєтаєвої та її чеської подругою Ганною Тесковой:

«Мій син народився в неділю опівдні. Як і німецьких це - «недільне дитя». Розуміє мову звірів і птахів. Відкриває скарби. Лютневий камінь «аметист». Народився він в снігову бурю », - писала Цвєтаєва 2 лютого 1925 року, на наступний день після появи на світ довгоочікуваного сина.

Через 85 років в будинку, в якому подружжя Ефрон з дочкою Алей прожили більше року, до переїзду в інший будинок, де і народився Георгій, пролунав переклад на чеську мову поеми «Щуролов», яку Цвєтаєва почала писати у Вшенорах в березні 1925 року, а завершила в листопаді того ж року в Парижі.

Автором перекладу є Міхал Лаштовічкой, талановитий перекладач поезії Цвєтаєвої, Бродського і Миколи Бруні, якому доводиться далеким родичем. Миша, як виник цей переклад?

Георгій Ефрон «Все сталося за призовом пані Ванечковой, яка вісім років тому сказала, що є поема, яка ще не була переведена. Я почитав. Мені відразу це так сподобалося, що я не міг не переводити. Мені ця поема нагадала кілька моїх улюблених авторів. Тому що стиль, сатира, рими - все це нагадує Франтішека Галаса. Цікаво, чи не зустрічалися вони в Чехії? Ця їдка сатира мені нагадала і Карела Крила, ще одного мого улюбленого автора. Так що я не міг цього не перевести. Але це було не так вже й просто - 8 років роботи ».

Тут же, у Вшенорах, в майбутньому могла б з'явитися меморіальна дошка, на яку чеське суспільство Марини Цвєтаєвої оголосило збір коштів.