Історія світових криз. Найсильніші економічні потрясіння за 100 років

  1. Перший світова криза 1900-1903 рр.
  2. Банківська паніка 1907 року
  3. Велика депресія 1929-1941 рр.
  4. Нафтовий криза 1973 року
  5. Азіатська криза 1997-1998 рр.
  6. Світова фінансова криза 2008-2009 рр.

До розвитку світової ринкової економіки кризи носили переважно локальний характер, залишаючись проблемою окремої держави. У XX столітті з зростанням процесів економічної інтеграції кризи почали набувати глобального масштабу: встановилися тісні зв'язки між різними країнами спричинили за собою залежність їх економік.

У XX столітті з зростанням процесів економічної інтеграції кризи почали набувати глобального масштабу: встановилися тісні зв'язки між різними країнами спричинили за собою залежність їх економік

Перший світова криза XXI століття розпочався 15 вересня 2008 року, коли про своє банкрутство оголосив найбільший фінансовий конгломерат - американський інвестиційний банк Lehman Brothers. Однак за минулі 100 років в світі відбулося чимало економічних потрясінь, які людству довелося пережити.

Перший світова криза 1900-1903 рр.

перший економічна криза вибухнув на початку минулого століття і тривав з 1900 по 1903 рік. Це був так званий криза перевиробництва, викликаний різким економічним підйомом в капіталістичних країнах. В результаті почалося падіння цін на енергетичні ресурси, багато підприємців розорилися, а в країнах Європи і Америки величезними темпами зростало безробіття. Вистояти змогли лише великі монополії і картелі, тому після кризи в розвинених державах посилилися процеси монополізації виробництва.

У Росії кризові явища почалися ще раніше: 1899 рік ознаменувався банкрутствами великих промислових підприємств, крах зазнали металургійні та машинобудівні компанії, сповільнилися темпи будівництва залізниць, різко скоротився видобуток сировини. Буквально за кілька років російська економіка досягла свого дна, вийти з кризи вдалося лише в 1905 році після революційних подій і закінчення російсько-японської війни.

Банківська паніка 1907 року

У 1907 році британський Центробанк несподівано підвищив облікову ставку. Великобританія потребувала свіжих надходженнях коштів, щоб збільшити свої золотовалютні запаси. Приваблива пропозиція спрацювало і викликало приплив зовнішнього капіталу: багато інвесторів йшли з банків США і вкладали свої кошти в британську економіку.

В результаті фондова біржа Нью-Йорка обвалилася, населення країни піддалося панічним настроям і побігло забирати свої заощадження з банків США. Деякі фінансові установи змушені були оголосити себе банкрутами. Подібні явища спостерігалися також у Франції та в Італії, але в значно меншому ступені, ніж у США.

Велика депресія 1929-1941 рр.

Події Великої депресії в США спровокували біржові спекуляції цінними паперами і зростаюче споживання з боку населення. Тільки за короткий проміжок часу з 1928 по 1929 рр. вартість цінних паперів зросла на 40%, обсяги торгівлі збільшилися в 2,5 рази - з 2 млн. до 5 млн. акцій в день. Нікого не бентежили такі різкі темпи зростання котирувань, все розраховували на величезні прибутки в майбутньому.

Утворився міхур лопнув 24 жовтня 1929 року, коли фондовий промисловий індекс Доу-Джонса знизився до значення 381,17. Несподіване зниження породило паніку на ринку, власники акцій почали позбавлятися від раніше придбаних цінних паперів. Тільки за 1 день було продано 12,9 млн. Акцій, біржовий індекс впав ще на 11%. Цей день увійшов в історію як «чорний четвер».

За «чорним четвергом» настала «чорна п'ятниця», потім послідували «чорний понеділок» і «чорний вівторок». За цей короткий проміжок часу було продано близько 30 млн. Цінних паперів. Тисячі інвесторів розорилися, їх втрати оцінювалися більш ніж в 30 млрд. Доларів.

Руйнування акціонерів спричинило за собою закриття банків, які надавали кредит на придбання цінних паперів. Фінансові установи змушені були зізнатися у своїй неспроможності, оголошували себе банкрутами. Підприємства, позбавлені можливості отримати кредит, не змогли нормально функціонувати далі і також змушені були закритися. В країні катастрофічними темпами зростало безробіття.

Темпи економічного зростання США знизилися на 31% за перші кілька років Великої депресії. Сильно постраждала промисловість і сільське господарство: ціни на фермерську продукцію впали на 53%, спад виробництва склав майже 50%.

Відновлюватися від потрясінь американська економіка почала лише після приходу до влади президента Франкліна Рузвельта навесні 1933 року. Його політика «сильної руки» принесла відчутні плоди, депресія поступилася місцем підйому. Остаточно вийти з кризи Сполученим Штатам вдалося лише після Другої світової війни.

Від кризи в Америці постраждали і країни Західної Європи, сильніше за всіх - Великобританія і Німеччина. За кілька років до того, що сталося краху в Нью-Йорку Великобританія повернула англійського фунта його довоєнний номінал. В результаті національна валюта стала переоціненою, власний експорт подорожчав і втратив конкурентоспроможність.

Для підтримки своєї грошової одиниці Великобританія змушена була взяти кредит в США. Після подій «чорного четверга» вибухнула криза ступив за океан: спочатку накрив Великобританію, а звідти поширився в інші держави Європи, ледь оговталися після важких подій Першої світової війни.

Нафтовий криза 1973 року

Криза 1973 року з'явився на тлі подій черговий арабо-ізраїльської війни. Держави - члени ОПЕК (організації експортерів нафти) заявили про своє рішення скоротити видобуток нафти і припинити експорт в ті країни, які підтримали Ізраїль у цьому військовому конфлікті.

В результаті протягом одного року ціни на нафту піднялися в 4 рази. Описувані події зіграли позитивну роль для експортерів нафти і негативно позначилися на покупцях. Радянський Союз в підсумку посів провідне місце серед продавців енергоресурсів і значно посилив свій міжнародний авторитет.

Зростання цін на енергоносії став причиною кризи в великих розвинених країнах - Франції, Італії, США, ФРН і Японії. Почалися проблеми з енергопостачанням житлових будинків і установ, підскочили ціни на бензин, впало виробництво, зросла інфляція. Падіння виробництва викликало зростання безробіття - майже 15 мільйонів чоловік були звільнені.

Для подолання кризи уряди цих країн ввели режим жорсткої економії, розробили ефективні методи енергозбереження, стали використовувати природний газ і вугілля, почали розвивати власну ядерну енергетику.

Азіатська криза 1997-1998 рр.

В середині 90-х років назрів новий масштабний економічну кризу, що охопила країни Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТОР). До цього часу економіки країн, що іменуються азіатськими тиграми, стрімко зростали високими темпами. Сінгапур, Південна Корея, Тайвань за короткий час стали провідними країнами в своєму регіоні. Стрімкий розвиток і потужні вливання іноземного капіталу призвели до перегріву економік, в результаті почалася криза.

Слідом за звалилися фондовими ринками пішов стрімкий відтік іноземних інвестицій з економік цих держав, національні валюти знецінилися в 2-4 рази, зросла інфляція. Найменше від кризових явищ постраждали Сінгапур, Японія і Тайвань, сильніше відчули удар економіки Таїланду, Південної Кореї, Індонезії та Малайзії. У 1998 році економічна криза почалася в Росії.

Вийти з кризи державам Південно-Східної Азії допомогли запозичення Міжнародного валютного фонду.

Світова фінансова криза 2008-2009 рр.

Найсильнішим потрясінням нашого часу стали події 2008 року, коли вибухнула світова фінансова криза, викликана перегрівом ринку активів. У Росії причиною кризових явищ в економіці став перегрів ринку «чорного золота»: протягом кількох місяців ціни на нафту росли гігантськими стрибками, як тільки ціна піднялася вище 72 доларів за барель, експертам стало очевидно, що криза неминуча.

Кризові явища спостерігалися протягом півтора років, поступово економіки окремих держав почали відновлюватися. Хоча за деякими оцінками авторитетних експертів, останній криза не закінчилася, і ті негативні явища, які спостерігаються в світовій економіці зараз, є продовженням кризи 2008 року - його другою хвилею.