До середини XVI ст., Поки Великі географічні відкриття не розширили простір економічних і політичних інтересів європейських держав, у світовій торгівлі брало участь обмежене число країн. Головні причини цього - відсутність достовірної інформації народів один про одного, нестабільність, часті війни і слабкий розвиток транспортних засобів. Міжнародна торгівля складалася в перевезенні дорогих і рідкісних товарів: шовку, золотих і ювелірних виробів, прянощів. Головними міжнародними торговими шляхами був Великий шовковий шлях, що зв'язує Європу і Азію, і шлях з «варяг у греки» - торгівля між Північною і Південною Європою. Кінцевими пунктами транссахарськой торгівлі, контрольованої арабськими купцями, були найбагатші міста на узбережжі сучасного Марокко - Сеута і Мелілья, звідки золото переправлялася до Європи.

У XVI-XVII ст. торгівля європейських держав зі Сходом з'явилася базою первісного нагромадження капіталу для зародження промисловості, яка, розвиваючись, вимагала нових ринків збуту і дешевих джерел сировини.

З початку XVIII в., Коли вдосконалення транспортних засобів і географічні відкриття забезпечили економічне проникнення європейців в Новий Світ, світова торгівля почала набувати глобального характеру. Кардинально змінилася не тільки її географія, але і товарна структура. Торгувати стали великими за вагою вантажами: сировиною, сільськогосподарською продукцією.

Зростання обсягів світової торгівлі товарами і послугами 1950-2006 рр.

За XVIII в. обсяг світової торгівлі зріс у 5 разів, а за XIX ст. - майже в 10 разів. До кінця XIX в. у Англії - «майстерні світу» і «володарки морів», що лідирувала в світовій торгівлі, - з'явилися серйозні конкуренти - Німеччина, Франція, США. Помітну роль в світовій торгівлі почали грати колонії - Індія, Бразилія, Аргентина, Китай. До початку XX в., За оцінками Всесвітньої організації торгівлі, обсяг світового зовнішньоторговельного обороту склав 40 млрд. Дол., З них на частку Європи припадало 50%, на частку Північної Америки - 20%, а на колоніальні і залежні країни - 15%.

За першу половину XX ст. світовий товарообіг збільшився більш ніж в 2,5 рази. З 50-х рр. XX ст. середньорічні темпи приросту зовнішньої торгівлі були значно вищими за темпи приросту ВВП. За другу половину ХХ ст. світовий товарний експорт зріс ще майже в 10 разів.

Країни-лідери в світовому експорті товарів і послуг, 2006 р

Географічна структура товарного експорту. До початку XXI ст. Західна Європа була основним світовим експортером: на частку регіони припадало 43% вартості товарного експорту, в тому числі на 27 країн Європейського Союзу - 42%. Частка Азії в світовому товарному експорті становила 31%, в тому числі на частку Китаю (включаючи Гонконг і о. Тайвань) - фактичного лідера у світовій торгівлі - до 2005 р доводилося 12%, Японії - 6%. Частка Латинської Америки і Африки - по 3%.

Робочий зошит. Завдання 19. Як змінювалася частка регіонів у світовій торгівлі в 1950-2005 рр.?

На частку 50 країн-лідерів у світовій торгівлі припадало майже 95% вартості товарного експорту і імпорту, в тому числі на частку 10 країн-лідерів - майже половина.

В останні десятиліття XX ст. США значно перевершували всі країни світу за обсягом зовнішньоторговельного обороту (частка в світовому експорті в середньому 13%, в імпорті - 11%) і вивезення капіталу; друге місце займала ФРН, третє - Японія, яка за 1960-90-і рр. збільшила свою частку в світовому експорті майже в два рази. До кінця XX в. Китай увійшов в десятку провідних торгових держав (у 1980 році - 20-й у списку лідерів), з часткою в світовому експорті 3,4%. До початку XXI ст. різко зросли темпи економічного розвитку і експорту Китаю. Середньорічні темпи приросту експорту в ХХІ ст. (Близько 30%) вивели Китай в число світових лідерів в світовій торгівлі. Частка Китаю, разом з Сянганом і Макао (САР Китаю) і Тайванем До 2006 року становила майже 12%, обігнавши ФРН і США.

Головні товаропотоки. На початку XXI ст. майже 1/5 світового товарообігу приходилося на взаємну торгівлю між 13 парами країн, основна частина яких - сусіди, що входять в інтеграційні угруповання. Найбільш сильно внутрірегіональна торгівля розвинена в Європі і Північній Америці; найслабіше - в регіонах з однотипною структурою економіки.

Товарна структура світового експорту залежить від особливостей розвитку економіки країн (регіонів) і специфіки їх участі в міжнародному поділі праці. В цілому по світу на початку XXI ст. в товарній структурі світового експорту переважала продукція обробної промисловості, частка якої у вартості світового експорту за останні 40 років зросла в 2 рази.

Товарна структура експорту різниться по регіонах. Так, на Близькому і Середньому Сході в структурі експорту переважає нафту і нафтопродукти, в Латинській Америці - сільськогосподарські продукти і продукція обробної промисловості, готові вироби, в Азії - продукція обробної промисловості.

В умовах взаємопов'язаного і взаємозалежного світу географія зовнішньої торгівлі сильно залежить від політичної орієнтації. Торгові санкції та економічна блокада держав, які порушують норми міжнародного права, стали дієвим зброєю в сучасному світі (наприклад, заборони на торгівлю з КНДР, Іраком, Сербією).

Географія зовнішньої торгівлі країн Східної Європи кардинально змінилася після Другої світової війни, що було наслідком їх входження в сферу геополітичних інтересів СРСР. Геополітичний фактор був головним для формування територіальної і галузевої структури господарства, спеціалізації в рамках Ради економічної взаємодопомоги (інтеграційне об'єднання соціалістичних країн). Перехід до ринкових відносин в 1990-і рр., Політична орієнтація на зв'язки з країнами Західної Європи, а пізніше - вступ до Європейського Союзу, сприяли змінам, як в структурі виробництва, так і в географії зовнішньої торгівлі.

Зміна географії зовнішньої торгівлі зажадало зміни в транспортній інфраструктурі, яка раніше була орієнтована на зв'язку з СРСР і між самими країнами Східної Європи.

Статистичні показники і джерела даних для аналізу зовнішньої торгівлі. До числа найважливіших показників, які використовуються при аналізі географії зовнішньої торгівлі, належать такі:

1) Обсяги експорту, імпорту, зовнішньоторговельного обороту (сума вартості експорту та імпорту).

2) Обсяг експорту, імпорту, зовнішньоторговельного обороту в розрахунку на душу населення, 1 км2 національної території.

3) Індекси експорту, імпорту, зовнішньоторговельного обороту, що розраховуються як відношення обсягів попереднього року до сьогодення.

4) Частка експорту, імпорту, зовнішньоторговельного обороту у відповідних світових показниках.

5) Сальдо зовнішньої торгівлі (різниця між експортом та імпортом).

6) Структура імпорту (експорту) - співвідношення вартості товарних груп до загальної вартості імпорту (експорту).

7) Частка імпорту в споживанні показує залежність національної економіки від міжнародної торгівлі.

8) Коефіцієнти міжнародної спеціалізації країни:

де К1 - коефіцієнт спеціалізації,

Тc - частка країни у світовому експорті даного товару,

Тm - частка країни у світовому експорті;

де К2 - коефіцієнт спеціалізації,

Дс - частка даного товару в експорті країни,

Дм - частка товару в світовому експорті.